Page 90 - 130

90

Із рівнянь (3.5) і (3.6) випливає, що при малих тисках величина адсорбції
A (на одиницю маси адсорбента) або A (на одиницю її поверхні)
s
m
пропорційна тиску газу в об’ємі. Цей наслідок аналогічний закону Генрі для
розчинності газу в рідинах. Оскільки ці процеси відбуваються при сталій
температурі, то ізотерма адсорбції Генрі при малих тисках має вигляд
A  K  p , а при малих концентраціях A  K c c  .
p
Ці формули являють собою аналогічні вирази закону Генрі, який можна

сформулювати так:
Величина адсорбції при малих тисках або при малих концентраціях
пропорційна тиску чи концентрації адсорбтива.

Однак область дії закону Генрі обмежена не тільки через взаємодію між
молекулами газу (адсорбтива) у випадку реальних газів.

Якщо когезійна взаємодія молекул адсорбтива більша, ніж взаємодія молекул
газу з поверхнею адсорбтива, то спостерігається негативне відхилення від
закону Генрі (рис. 3.12, крива 2). Якщо ж сильнішою є взаємодія адсорбтив –
адсорбент, то спостерігається позитивне відхилення від закону Генрі (рис. 3.12,
крива 1).

1 – позитивне відхилення від закону Генрі;
2 – негативне відхилення від закону Генрі
Рисунок 3.12 − Ізотерми адсорбції Генрі

3.2.6 Теорія адсорбції і рівняння Ленгмюра
Як уже вказувалось вище, при досить великих концентрації або тиску газу
наступають відхилення від закону Генрі. Фундаментальним внеском у вчення
про адсорбцію стала теорія Ленгмюра, яка враховує найбільш сильні
відхилення від закону Генрі.
Основними положеннями теорії Ленгмюра є такі.
1. Адсорбція є локалізованою, тобто молекули не пересуваються по поверхні

адсорбента, а закріплені на окремих адсорбційних центрах, кожен з яких
взаємодіє тільки з однією молекулою адсорбата, в результаті чого утворюється
мономолекулярний шар.