Page 55 - 130
P. 55

56

               золів  з  однаковими  частинками  відношення  інтенсивностей  розсіяного  світла
               дорівнює відношенню концентрацій золів
                                                        І       c
                                                           1 , p  1
                                                                   .                                    (2.37)
                                                        І       c
                                                           2 , p  2
                      При  однакових  концентраціях  відношення  інтенсивностей  дорівнює
               відношенню об'ємів частинок:

                                                        І       V
                                                           1 , p  1
                                                                   .                                    (2.38)
                                                        І       V
                                                           2 , p  2
                      Приймаючи  один  із  золів  за  стандартний,  можна  визначити
               концентрацію          досліджуваного         золю,     або     розмір      його     частинок.
               Вимірювання  провадять  за  допомогою  нефелометрів.  Інтенсивності
               світла,  розсіяного  стандартним  і  досліджуваним  розчинами,  зрівнюють,
               піднімаючи або опускаючи кювети із золями. Відношення висот двох кювет
               обернено  пропорційне  відношенню  концентрацій  золів,  або  об'ємів  їх
               частинок.
                      ♦Турбідиметрія  основана  на  вимірюванні  інтенсивності  світла,  яке
               пройшло через розсіююче середовище.
                      Розсіяне  світло  можна  вважати  фіктивно  поглиненим,  тоді  розсіяння
               світла буде підлягати закону Бугера—Ламберта—Бера:

                                                       ln I 0/I п=2,3D= l,                              (2.39)
                      де  I 0–  інтенсивність  падаючого  світла,  І п  –  інтенсивність  світла,  яке
               пройшло через шар товщиною l, D – оптична густина,  – мутність системи.
                      Мутність  = І p/І 0, а звідси і оптична густина, згідно з рівнянням (2.36),
               пропорційні  концентрації  і  квадрату  об'єму  частинки.  Це  дозволяє  визначити
               розміри частинок і їх концентрацію за оптичною густиною методом порівняння
               із стандартними системами, користуючись фотоелектроколориметром.
                      ♦Світлова  і  електронна  мікроскопія.  Найбільш  інформативним  методом
               визначення  дисперсності  і  форми  частинок  є  світлова  та  електронна
               мікроскопія.  За  допомогою  цих                     1            1 – електронна гармата;
               методів  можна  безпосередньо
                                                                                 2 – конденсаторні лінзи;
               спостерігати          частинки         і                          3 – об’єкт вивчення;
                                                                     2
               вимірювати  їх  розміри.  Нижня                                   4 – лінза об’ктива;
               межа       світлової      мікроскопії                   3         5 –проміжне зображення;
               складає  ~  100  нм,  електронної                                 6 – лінзи окуляра;
                                                                      4          7 – кінцеве зображення;
               мікроскопії ~ 2–5 нм.                                             8 – фотопластинка
                      При            дисперсійному                    5          Рисунок 2.10 – Схема
               аналізі,  який  проводиться  за                          6        електронного мікроскопа
               допомогою                мікроскопа,
               найчастіше                визначають
               статистичний         діаметр       (або                7    8
               радіус), який характеризує один
               лінійний       розмір       частинки.
               Причому  при  аналізі  дисперсних  частинок  в  системах  його  усереднюють  і
   50   51   52   53   54   55   56   57   58   59   60