Page 52 - 130

53

все повільніше, включно майже до повного осідання. Визначаючи зміщення
кінця нитки вниз по вертикалі і відмічаючи час спостерігання, одержують
криву седиментації. Такий метод дуже простий, доступний і дає хороші
результати.
При дисперсному аналізі високодисперсних систем або систем з малою
різницею густини частинок дисперсної фази і дисперсійного середовища
седиментацію проводять у відцентровому полі з використанням центрифуги.
Таким чином, короткий огляд молекулярно-кінетичних властивостей
дисперсних систем показує, що високодисперсні (ультрамікрогетерогенні)
системи принципово не відрізняються від молекулярних розчинів, їх
властивості описуються загальними закономірностями, але виражені значно
слабкіше, внаслідок малих величин концентрації частинок. Властивості ж
низькодисперсних (мікрогетерогенних) систем значно відрізняються від
властивостей молекулярних розчинів: частинки цих систем не здатні до
хаотичного теплового руху, в них не відбуваються дифузія і осмос.

2.2.5 Оптичні властивості дисперсних систем
Дослідження оптичних властивостей дисперсних систем дає цінні
відомості про їх структуру, розмір і форму частинок, а також дозволяє
визначити концентрацію дисперсної фази.
2.2.5.1 Розсіяння світла
Характерні оптичні властивості дисперсних систем зумовлені
гетерогенністю, яка лежить в основі їх відміни від гомогенних істинних
розчинів. Розглянемо загальні закономірності
проходження світла через дисперсні системи.
Якщо пучок світла падає на поверхню будь-якої
частинки, лінійні розміри якої більші, ніж
довжина хвилі падаючого на неї світла, то
відбувається відбивання світла за законами
Рисунок2.8 –Конус Тиндаля геометричної оптики. При цьому частина світла
може проникати всередину частинки, зазнавати
заломлення, внутрішнє відбивання і поглинатися. У випадку частинок, які
мають розміри, менші за половину довжини хвилі падаючого світла, відбивання
світла від площини частинки в певних напрямках не відбувається, світло
розсіюється за всіма напрямками, огинаючи частинки, які зустрічаються на
його шляху (явище дифракції). Явище розсіяння світла при проходженні
світлового пучка через газоподібне або рідке середовище, в якому зависли
найдрібніші частинки, вперше спостерігав Тиндаль у вигляді конуса, який
світиться (рис. 2.8). Це явище одержало назву ефекту Тиндаля. Він також
спостерігав характерне голубувате світіння колоїдних розчинів на темному
фоні при боковому освітленні. Це світіння було названо опалесценцією.
Подалі було встановлено, що при проходженні світла через чисту воду і
істинні розчини низькомолекулярних речовин ефект Тиндаля не
спостерігається. Такі середовища одержали назву оптично порожніх. Таким
чином, ефект Тиндаля є важливим засобом для виявлення колоїдного стану,