Page 16 - 130
P. 16

15

               до кількості теплоти, яка отримується від більш нагрітого тіла. Згідно першого
               закону  термодинаміки  за  один  робочий  цикл  механічна  робота  рівна  різниці
               теплот (W=Q 1–Q 2), звідки  визначається як:
                                                              Q   Q 2    T   T 2
                                                                           1
                                                               1
                                                                                .                      (1.7)
                                                                 Q 1         T 1
                      Якщо гарячий резервуар матиме температуру 400К, а холодний 300К, то в
               парової  машини  ідеальна  віддача  буде  0.25.  Іншими  словами,  у  роботу,  у
               кращому випадку, можна перетворити  25% теплоти, тоді як 75%  її просто не
               використовується, хоча вона є в парі.
                      Отже,  при  виконанні  роботи  гарячий  резервуар  охолоджується,  а
               холодний буде нагріватися і різниця температур по мірі перекачки енергії буде
               зменшуватись. Але це означає, що кількість енергії, яка може бути витрачена на
               роботу, повинна зменшуватися. Навпаки, кількість енергії, яку вже неможливо
               перетворити в роботу, тобто, кількість ніби “зв’язаної” енергії ,повинно з часом
               рости. Це збільшення недоступної для нас енергії є наслідком потоку теплоти,
               що відображено другим постулатом термодинаміки.
                      У  будь–якому  самочинному  процесі  кількість  недоступної  енергії
               збільшується з часом.
                      Таким  чином,  можна  зробити  висновок,  що  довільні  процеси
               відбуваються  з  розсіюванням  теплової  енергії.  Для  кількісної  характеристики
               розсіювання  енергії  (“зв’язаної”)  у  1865  р.  німецьким  дослідником
               Р.Клаузіусом  була  введена  нова  термодинамічна  функція,  яку  він  назвав
               ентропією і позначив літерою S (ентропія по-грецьки – перетворення).
                      1.2.2 Ентропія
                      Клаузіус показав, що існує така величина (термодинамічна функція), яка є
               функцією  стану  і  зміна  якої  для  оборотного  ізотермічного  переходу  теплоти
                                                           Q  
               рівна  приведеній  теплоті  процесу             .  Отже,  зміна  ентропії  dS  –  є  повний
                                                               
                                                           
                                                            T  
               диференціал.
                      Для оборотнього ізотермічного процесу перехід теплоти:
                             Q
                        S     , а для оборотнього нескінченно малого перетворення:
                             T
                                                                     Q
                                                              dS       .
                                                                    T
                      Зміна  ентропії  в  будь-якому  процесі  залежить  лише  від  початкового  і
               кінцевого стану і не залежить від шляху переходу .
                      Для переходу із стану 1 в стан 2 зміна ентропії буде рівна:
                                                                           2  Q
                                                         S   S 2   S 1      обор .  .                (1.8)
                                                                                T
                                                                          1
                      Для  необоротного  довільного  процесу,  що  протікає  при  довільній
               температурі, зміна ентропії виразиться як:
   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21