Page 145 - 130
P. 145

145

                      Однак,  у  більшості  ліофобних  золів  сольватний  шар  незначний  і  тому
               недостатній  для  забезпечення  агрегативної  стійкості  золю.  Збільшення
               сольватної  оболонки  ліофобних  золів  досягається  додаванням  речовин-
               стабілізаторів,  які  сприяють  збільшенню  міжфазної  взаємодії.  Такими
               стабілізаторами  можуть  бути  ПАР  та  ВМС,  ліофілізуючі  дисперсні  системи.
               Молекули  ПАР  та  ВМС  мають  великі  розміри,  значні  сольватні  оболонки  і
               тому, адсорбуючись на поверхні колоїдних частинок, утворюють адсорбційно-
               сольватні  шари  значної  товщини  і  густини.  Крім  того,  при  адсорбції  ВМС
               можуть  утворюватися  і  гелеподібні  структури,  що  мають  велику  міцність  і
               пружність (наприклад, желатина). При стабілізації поверхня частинок набуває
               властивостей  речовини-стабілізатора,  тобто  ліофілізується.  Стійкість  таких
               ліофілізованих систем близька до стійкості ліофільних систем, яким  властива
               велика взаємодія «частинка—розчин».
                      Наприклад, якщо до золю золота (гідрофобний колоїд) додати невелику
               кількість  желатини,  гідрозоль  золота  стає  більш  стійким.  При  додаванні  до
               нього  електролітів,  навіть  у  кількостях,  що  значно  перевищують  поріг
               коагуляції,  а  також  при  тривалому  його  стоянні,  цей  золь  практично  не
               змінюється. Якщо його випарувати, то при змішуванні сухого залишку з водою
               знову  утвориться колоїдний розчин. Таким чином, типовий гідрофобний золь
               золота  при  додаванні  до  нього  желатини  набув  властивостей  гідрофільного
               золю і став зворотним. Таке явище називають захисною дією, а речовини, які
               надають стійкості гідрофобним золям, захисними.
                      Кількісно  здатність  ВМС  захищати  золі  від  коагуляції  визначають
               захисним числом, яке дорівнює числу міліграмів сухої ВМС, що захищає 10 мл
               золю  від  коагуляції;  при  додаванні  до  нього  1  мл  10%-го  розчину  NaС1.
               Наприклад, додавання лише 0,01 мг желатини до 10 мл золю золота захищає
               його від коагуляції 1 мл 10%-го розчину NаСl. Ця величина (0,01 мг) одержала
               назву  «золотого  числа»  желатини.  Залежно  від  природи  золю  захисне  число
               може  бути  «срібним»  (для  золю  срібла),  «залізним»  (для  золю  гідроксиду
               заліза), «рубіновим» (для золю конго рубінового) і т. п.

               Контрольні питання
                   1.  Опишіть види стійкості дисперсних систем і охарактеризуйте їх
                      кінетичну стійкість.
                   2.  Що таке агрегативна стійкість дисперсних систем?
                   3.  Опишіть конденсаційну стійкість дисперсних систем.
                   4.  Які фактори стійкості дисперсних систем ви знаєте?
                   5.  Коагуляція, види коагуляції.
                   6.  Коагуляція під дією електролітів. Правило Шульце−Гарді.
                   7.  Опишіть явище гетерокоагуляції.
                   8.  Суть теорій коагуляції Фрейндліха і Мюллера.
                   9.  Основні аспекти теорії ДФЛО.
                   10. Концентраційна теорія коагуляції колоїдних розчинів.
                   11. Нейтралізаційна теорія коагуляції колоїдних розчинів.
                   12. Що таке перезарядка золів? Ізоелектрична точка.
   140   141   142   143   144   145   146   147   148   149   150