Page 44 - 128

комбінаціях ( векторах ) займає одні і тіж позиції. Роздільні
коди звичайно позначаються , як (n, k ) – коди,
де n – значність коду,
k–число інформаційних символів в кодовій
комбінації.
Кожний рівномірний надлишковий блочний код
складається виходячи з кількості кодуючих елементів N і
вимог, які пред’являються до виправляючої здатності коду,
які визначають кодову відстань ρ (формули (3.13), (3.14)).
З виразу
k
N = 2 ( 3.17 )
можна визначити кількість інформаційних символів
кодової комбінації. Природньо, що k завжди заокругляється
до ближчого цілого числа. Далі визначається значність коду,
хоча загальний розв’язок цієї задачі невідомий, деякі часткові
результати показані в таблиці 3.6.
Дотримання закономірностей складання блочних кодів
забезпечує досягнення мінімальної дисперсії в матриці
кодових відстаней і дозволяє проводити декодування більш
простим способом, ніж шляхом прямого порівняння кодової
комбінації з повною кодовою таблицею.

3.3 Систематичні коди ( у вузькому розумінні )

Вихідними даними для складання систематичного коду
являються: кількість кодуючих елементів N; кодова відстань
S, що визначається за формулами (3.12) - (3.16); кількість
інформаційних символів кодової інформації k, яка
визначається за формулою (3.17); значність коду n, що
визначається по табл.3.6.
Побудова коду полягає у визначенні всіх кодових
комбінацій, перевірку того, як складеним набором кодових
комбінацій виконуються вимоги, які пред’являються до коду, і
формулюванню закономірностей, необхідних для здійснення
ефективного декодування, т.б. використання виправляючих і
виявляючих помилки властивостей коду.

45