Page 135 - 128

З цілю рішення цієї задачі припускаємо, що переносник
у місці передачі в загальному виді описується своїми
параметрами:
f(t)=f(a 1, a 2, …, a n, t) (8.5)
На прийомному кінці той же переносник приймається
разом з деякою малою адитивною перешкодою, що може бути
записане в такий спосіб:
F(t)=f(a 1, a 2, …, a n, t)+(t) (8.6)
Тому що зазначена перешкода (t) до деякої міри
впливає на всі параметри переносника, то можемо її
приставити розподілену між цими параметрами, тобто
F 1(t)=f(a 1+a 1, a 2+a 2,…, a n+a n, t) (8.7)
Якщо приведений тут розподіл зроблений правильно,
то збільшення по кожному параметрі є його паразитною
модуляцією і відношення сигнал/перешкода виражається
формулою
q k=(a k/a k) 2 (8.8)
де a k — найбільший припустимий приріст параметра
від корисної модуляції.
Порівнюючи вираз (8.8) для різних видів модуляції,
одержуємо представлення про їхні завадостійкості. Чим
більше одержуване повідомлення, тим завадостійкіший
відповідний йому вид модуляції.
Рішення поставленої задачі зводиться до визначення
δα k для кожного виду модуляції, тобто правильному розподілу
перешкоди по параметрах сигналу. Математично правильність
розподілу може бути визначена як досягнення мінімуму
2
величини d : ________
2
2
d =[F 1(t)-F(t)] , (8.9)
що позначає мінімальну різницю між значенням
сигналу, у якому перешкода розподілена по параметрах, і
сигналу, до якого вона просто приплюсована. Мінімум
приведеної у формулі (8.9) різниці досягається, якщо
збільшення окремих параметрів (унаслідок паразитної
модуляції) розраховані з виражень, у яких часткові похідні

136