Page 21 - 126

наук, вчені якої багато уваги приділяють вивченню механічних
властивостей матеріалів. Зокрема, Г. В. Бюльфінгер (1693 — 1750)
проводив експериментальні дослідження балок при згині. Видатний
російський учений М. В. Ломоносов (1711 — 1765) вивчав
твердість матеріалів і їхню міцність при стиску. Він сконструював і
побудував кілька приладів для дослідження механічних
властивостей. Його можна вважати одним з основоположників
вчення про твердість матеріалів. Теоретичні дослідження
пружноміцних властивостей матеріалів проводили в цей період
Я. Бернуллі (1759 — 1789), Л. Ейлер (1707— 1783), Ж. Лагранж
(1736—1813).
Початок XIX ст. характеризується бурхливим ростом
будівництва залізниць, мостів, тунелей, що потребувало
вирішення безлічі науково-технічних задач, у тім числі, і задач
опору матеріалів. У різних країнах створюються інститути
(Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення — 1808 р.)
і школи (Політехнічна школа у Франції), де зосереджуються
видатні вчені теоретики й експериментатори. Наука про
дослідження матеріалів займає почесне місце у всіх вищих
технічних установах. Теоретичні дослідження XIX ст. більше
проводилися у Франції, експериментальні - в Англії, Німеччині і
Росії.
У 1821 р. французький вчений Л. Навьє опублікував роботу,
в якій сформулював основні рівняння математичної теорії
пружності.

Навьє Луї Марі Анрі (1785-1836) – член
французької Академії наук, вчений в
області механіки і математики, один із
основоположників теорії пружності.
Перший ввів поняття про напруження,
розробив певну теорію згину
призматичного стержня. Вивів рівняння
згину пластин. Його перу належить
перший курс опору матеріалів (1826).