Page 33 - 71

— запас рухливих форм сполук в верхніх горизонтах грунтів;
— характер профільного розподілу загального вмісту і рухливих форм;
— потенційна буферна здатність грунтів по відношенню до вивчення
елементів.
Оцінка стану грунтів починається з оцінки літологічних, кліматичних,
геоморфологічних, ландшафтних умов, що формують склад грунтів. Наступ-
не завдання — проведення інвентаризаційного моніторингу, та основних за-
бруднювачів. Ці дані є основою для проектування сітки режимних спостере-
жень.
Контроль та стеження за станом грунтів потрібні для аналізу, оцінки та
прогнозу антропогенного впливу, збереження та підвищення родючості грун-
тів. При організації моніторингу грунтів і виборі параметрів контролю їх ста-
ну важливе значення має розуміння грунту як центральної структурно-
функціональної системи ландшафту. Саме грунти в процесі міграції забруд-
нювальних речовин виконують своєрідну буферну функцію, акумулюючи в
собі значну частину токсикантів. Тому моніторинг грунтів розглядають як
один з основних поряд з моніторингом атмосфери та гідросфери.
При виборі параметрів для контролю враховують структурні особливос-
ті грунтів покриву та грунтового профілю. Адже грунт є з одного боку най-
менш динамічною та інертною серед атмосфери і гідросфери, але в порівнян-
ні з материнськими породами активну участь бере в процесах міграції і кру-
гообігу речовин.
Організація грунтового моніторингу розроблена в меншій мірі, ніж на-
приклад, гідросфери. Загальний контроль здійснюється аерокосмічними ме-
тодами (контроль деградації грунтів).
На відміну від атмосфери і гідросфери оцінка вмісту тих чи інших речо-
вин антропогенного походження в грунтах доступна лише в окремих випад-
ках за допомогою такого критерію як ГДК. ГДК для грунтів розроблена для
обмеженої кількості речовин. Надзвичайно складно оцінювати вміст важких
металів (єдиною оцінкою є співставлення з фоновими значеннями).
Як еталонні грунти Русинов пропонує використати грунти з цілинними
рослинами. Як правило, це території біосферних заповідників.
Особливості організації грунтів, як особливого природного тіла в прос-
торі і в часі. Як природне тіло грунт характеризується складною організацією
при поганій упорядкованості (структура, котра недостатньо хаотична, щоб
ігнорувати її закономірності і в той час недостатньо закономірна, щоб при
зміні її параметрів можна не враховувати статистичний опис). Це стосується
діагностики та класифікації грунтів (деяка невизначеність). Також це стосу-
ється непридатності для повторних замірів точки попередніх замірів у зв’язку
з порушенням грунтового покриву і властивостей грунтів. В таких випадках
вибирають ділянку (площадку) з однаковими морфоструктурними властивос-
тями грунту для проведення наступних спостережень.
Це викликає велику варіацію показників забруднення в межах ділянки
спостережень.

33