Page 35 - 71

ктури важкими сільськогосподарськими машинами, руйнування грунтів гір-
ничими розробками забруднення добривами та отрутохімікатами, втрата гу-
мусу і поживних речовин; вторинне засолення внаслідок зрошення; осушен-
ня та переосушення грунтів; зміна водного режиму й засолення грунтового
покриву; зміна кислотно-лужного середовища грунтів; розчинення та виніс
лугів Ca , Mg , Fe , Al , Si в грунтах, наслідки випадання кислотних дощів, зру-
шення карбонатної та гумусної рівноваги як наслідок зміни концентрації
CO в атмосферу; зміна водного режиму; зниження рівня вод внаслідок
2
кар’єрних розробок, акумуляція важких металів і радіонуклідів в гумусових
горизонтах, пригнічення грунтової біоти та трансформація органіки, покрит-
тя грунтів нафтою, шлаками, шламами, хімічними стоками.
Отже, лише перелік процесів деградації грунтів, зумовлених антропо-
генною діяльністю з 16 позицій. Однак це не означає, що ці процеси характе-
рні для всіх типів грунтів. Цей перелік в кожному випадку може бути різний
залежно від природних особливостей об’єкту досліджень та антропогенного
навантаження.
Найбільшої уваги приділяється закономірностям зміни вмісту елементів
у верхніх горизонтах грунтів, так як вони в першу чергу приймають забруд-
нення, залежно від форми надходження елементів-забруднювачів, від типу
грунтів їх геоморфологічного положення. Гумусні горизонти, як правило, ви-
ступають як регіональні комплексні геохімічні бар’єри, які утримують значну
частину речовин-забруднювачів. Вміст елементів у верхніх горизонтах грун-
тів — обов’язковий елемент грунтового моніторингу.
Завершенням першого — інвентаризація етапу моніторингу є карта-
схема грунтів, загального вмісту і рухливих форм потенційно токсичних еле-
ментів у верхніх горизонтах грунтів території. Наприклад, деякі важкі метали

рухливі в грунтовому профілі ( Hg, As, Cd ), перш за все в ілювіальних горизон-
тах кислих грунтів. Накопичення забруднювальних речовин в гумусових і
ілювіальних горизонтах може спостерігатись в гірських породах при їх висо-
кій щебнуватості та наявності вологи.
Глазовська запропонувала класифікувати грунти за їх стійкістю до хімі-
чних забруднювачів і виділила групи грунтів з різною відносною стійкістю
до забруднювачів. Однак найбільш небезпечні грунти забруднення, що здатні
передавати елементи рослинам. Тому контроль загрози забруднення грунтів
входить до програми моніторингу . Ці речовини (сполуки) є найбільш рухомі
і здатні переходити в інші середовища. Критерієм для проведення такої оцін-
ки є потенційна буферна здатність грунтів по відношенню до елементів.
Найбільшу буферну здатність мають грунти з важким механічним скла-
дом, які багаті органічними сполуками.
Беручи до уваги геоморфологічну складову забруднення грунтів, то най-
більш підлягають забрудненню грунти низинних або похилих ландшафтів,
нижні частини схилів, алювіальні домішки, депресії, дельти (ділянки забруд-
неного стоку).

35