Page 289 - 70

поправки
 y  b x (8.25)
n
одержуємо скоригований результат
y  y   y  Sx . (8.26)
n
x
Однак поправка також відома з певною точністю, вона має свою похибку,
тобто повинна характеризуватися статистично своїм середнім арифметичним
значенням і середньоквадратичним відхиленням. При введенні поправки в ре-
зультат вимірювання систематична складова похибки зменшується, а дисперсія
зростає. При цьому прагнуть, щоб із введенням поправки  з відомим  збі-
n
n
льшення довірчого інтервалу результату вимірювання шляхом введення поправ-
ки при заданій ймовірності не перевищило значення поправки. Для цього необ-
хідно, щоб
 2 2 
 n  e    n  ,  (8.27)
 
де e — коефіцієнт розподілу при заданій довірчій ймовірності, який визначають
за допомогою таблиці Лапласа або Ст’юдента.
Беручи до уваги необхідність за округлення похибки, оскільки вона
виражається не більш, ніж двома десятковими знаками, введення поправки, що
менша від п'яти одиниць розряду і слідує за молодшим розрядом похибки, є
недоцільним.
Одна поправка виключає тільки одну складову систематичної похибки,
яка спричинена даною впливаючою величиною. Тому при наявності багатьох
впливаючих величин інколи доводиться вводити значну кількість поправок. При
цьому через наявність дисперсій самих поправок неминуче збільшується і
дисперсія результату вимірювання. Частина систематичних похибок і після
введення поправок залишається і входить у результат вимірювання. Їх назива-
ють невиключеними (залишковими) систематичними похибками.

8.2.2. Коригування похибок шляхом обробки показів
засобу вимірювання з використанням зразкових величин

При наявності зразкової величини або міри адитивна похибка y при
y  0 виключається одним додатковим спостереженням, при якому x 0, і на-

135