Page 62 - 6904

відкрите та доброчесне ставлення до проблеми, моніторинг та розгляд

виявлених випадків недоброчесності та розробка заходів для попередження
академічної недоброчесності.
Увага до проблематики академічної доброчесності виникла в Україні, з одного
боку, з декларованого бажання долучитись до світових та європейських стандартів,

а з іншого – внаслідок публічного викриття численних прикладів академічної
недоброчесності (в основному, це були випадки академічного плагіату).
Поки що в Україні має місце реакція на проблему академічної

недоброчесності в основному за типом 2 – тобто проголошуються декларації,
вносяться положення до законів та нормативних документів щодо вимог
дотримання принципів академічної доброчесності. Проте, реальне забезпечення

академічної доброчесності в науці та освіті далеко не завжди здійснюється: значна
кількість виявлених випадків недоброчесності не розглядаються; органи виконавчої
влади, відповідальні за державний нагляд в галузі освіти, йдуть на порушення

власних нормативних документів для збереження статусу осіб, які порушили
стандарти академічної доброчесності, в свідомості учнів та студентів панує думка
про прийнятність списування та академічного плагіату.
Вимоги дотримання стандартів академічної доброчесності містяться у

численних міжнародних документах, серед яких є, наприклад, Європейська хартія
дослідників, яка визначає вимоги до діяльності дослідників. Впровадження цієї

Хартії було рекомендоване листом МОН [2.2]. Цей документ містить розділ "Етичні
принципи", який визначає, що науковці мають дотримуватись загальновизнаних
етичних норм та фундаментальних етичних принципів у їхніх дисциплінах, та
широкі вимоги щодо правил здійснення наукових досліджень, які виходять за рамки

лише недопущення академічного плагіату, зокрема, щодо професійної
відповідальності за результати досліджень, взаємодії з суспільством.
На жаль, ми не маємо інформації про переклад та рекомендації щодо

впровадження більш деталізованих документів (див. наприклад, [4]). Цікава також
відсутність належної реакції на висновки звіту “Огляди ОЕСР на тему
доброчесності в освіті: Україна 2017” [5.1], тобто плану заходів для вирішення

зазначених там проблем та широкого висвітлення поточної ситуації щодо цих
проблем.
На жаль, процеси взаємодії української академічної системи та міжнародного

дискурсу щодо академічної доброчесності також відчувають вплив взаємного
негативного підсилення – позірно позитивне сприйняття міжнародною спільнотою
імітації впровадження академічної доброчесності в Україні, та публічно позитивне
підтримуюче ставлення до академічно недоброчесних керівників освіти

сприймається цими керівниками як підтримка їхнього курсу на нехтування
цінностями академічної доброчесності, на імітацію доброчесності, розвиток

62