Page 81 - 6869

Споро-пилковий аналіз похованого торфовища із Крукениці,
яке залягає безпосередньо над кінцево-моренними галечниками,
показав, що торфовище утворилося в лихвінську міжльодовикову
епоху. Таким чином, зледеніння північно-західного Передкарпаття
слід вважати міндельським.
Морени гірського зледеніння відомі в найбільш високих
районах Карпат (Рахівський масив, Чивчинські гори, Чорногора,
Свидовець та окремі хребти Горган). Найчастіше вони зустрічаються
на північних схилах Чорногори і Свидівця, в меншій мірі у північній
частині Мармароського масиву і в Горганах.
Льодовикові відклади представлені морфологічно вираженими
боковими і кінцевими моренами. Матеріал морени
крупноуламковий, часто бриловий. Він утворився за рахунок
руйнування міцних масивних пісковиків.
Відносно віку карпатського зледеніння єдиної думки немає. Е.
Ромер (1904, 1905) виділяє два зледеніння – риське і вюрмське. Б.
Свідерський (1937, 1938), порівнюючи особливості гляціальної
морфології з палеоботанічними даними (Г. В. Козій, 1932, 1934),
допускає для Чорногори також принаймні два зледеніння, однак
вважає, що це були краківське (лихвінське) і варшавське
(дніпровське).
V. Флювіогляціальні відклади представлені гравійно-
галечниковими, піщаними, супіщаними, суглинистими і глинистими
породами. Гравійно-галечникові породи поширені в основному на
Гусаківсько-Підліській горбистій рівнині і представлені так званим
«змішаним гравієм». Очевидно, що «змішані галечники» – це
полігенетичне утворення, що об’єднує принаймні три генетичні
різновидності: а) флювіогляціальні галечники, б) алювіальні
галечники з домішкою кристалічного матеріалу, в) залишки
перемитих морен.
Піски воднольодовикового походження займають найбільші
площі в Надсанні в басейні рік Вишні і Шкла і на схилах Щирецько-
Верещицького межиріччя. Піски дрібнозернисті, подекуди
середньозернисті, глинисті, шаруваті. Потужність їх досягає 10-15 м.
Супіщано-суглинисті і глинисті породи серед
флювіогляціальних відкладів зустрічаються рідше.
Флювіогляціальні відклади гірського зледеніння збереглися
погано. Звичайно вони складають конуси виносу на схилах долин і
беруть участь у будові окремих фрагментів річкових терас.
VI. Елювіальні утворення найбільш поширені в Карпатах, у

80