Page 79 - 6869
P. 79

заповнювачем. У Закарпатті на границі вулканічних гір і низовини
                            тераса  побудована  дрібним  галечником  з  великою  домішкою
                            червонувато-бурої глини.
                                  Галечники  перекриваються  лесоподібними  суглинками.  У
                            Передкарпатті  вони  досягають  20  м,  у  Закарпатті  потужність  їх
                            менша, а ознаки лесовості виражені гірше.
                                  Неоплейстоценові  алювіальні  відклади  складають  другу  і
                            третю надзаплавні тераси. Найбільш поширені вони у Передкарпатті,
                            в меншій мірі в Закарпатті і Карпатах. У Передкарпатті друга і третя
                            тераси  займають  великі  площі  в  долині  Дністра,  Стрия,  Ломниці,
                            Пруту і Серету. Їх відносна висота становить: другої – 7-15 м, третьої
                            – 15-25 м над сучасним рівнем води в ріках. У Закарпатті в басейні
                            Тиси найчастіше зустрічаються відносні рівні терас 6-8  і 16-18 м.
                            Друга  тераса  майже  скрізь  акумулятивна,  третя  –  переважно
                            ерозійно-акумулятивна.
                                  Руслові  неоплейстоценові  утворення  представлені  валунно-
                            галечниковим матеріалом. Валуни переважають у гірській частині і
                            безпосередньо  біля  гір.  Далі  вниз  за  течією  кількість
                            крупноуламкового матеріалу в галечниках зменшується. В цьому ж
                            напрямку  поліпшується  його  обкатаність.  Потужність  руслових
                            утворень рідко перевищує 4-10 м.
                                  Галечникові  відклади  перекриваються  палево-жовтими
                            супісками, лесоподібними суглинками, які в нижніх частинах розрізу
                            мають добре виражену шаруватість, а у верхній частині однорідні,
                            вертикально тріщинуваті і макропористі. Потужність їх 5-15 м.
                                  До голоцену відносяться осадки перших надзаплавних терас,
                            заплав і сучасних русел. Перша тераса (4-6 м) надзвичайно поширена
                            у  Передкарпатті  і  Закарпатті.  Вона  складена  галечниками,  які
                            перекриваються  піщано-суглинистим  матеріалом.  Заплави  у
                            передгір’ях мають два рівні; низький (0,5-1 м) і високий (1,5-2 м).
                            Низький  рівень  знаходиться  під  безпосереднім  впливом  навіть
                            невеликих  паводків.  Він  складений  переважно  русловими
                            галечниками,  які  де-не-де  перекриваються  тонким  шаром  піску.
                            Високий рівень – це вже майже повністю сформована тераса з 1-3-
                            метровим  шаром  піску,  супіску  або  суглинку.  Він  покривається
                            водою лише у високі паводки. В горах заплавний алювій частково
                            або повністю редукований.
                                  Потужність голоценових алювіальних відкладів – 3-8 м.
                                  II. Озерно-алювіальні відклади зустрічаються в Закарпатті  у
                            Чоп-Мукачівській низовині. Вони поділяються на дві світи: чопську і













                                                            78
   74   75   76   77   78   79   80   81   82   83   84