Page 78 - 6869

зустрічаються на найвищих точках вододілів (рівень Красної, за І. Д.
Гофштейном, 1960), а також на найбільш високих терасах Дністра і
Серету у вигляді невеликих острівців та на висоті 80-90 м на
надбагнянській терасі пра-Серету. У Закарпатті верхньопліоценові
алювіальні галечники збереглися гірше. Г. І. Раскатов (1948)
відносить до них невеликий останець акумулятивного рельєфу на
вододілі Ріки і Тереблі (489 м), на г. Полонинці (511 м) і деякі останці
в межах Свалявської улоговини.
В Передкарпатті переважають галечники світло-сірого
дрібнозернистого пісковику, також багато кварцитів, кременів,
жовтих яшм і кварцу. У Закарпатті до флішових порід домішуються
уламки андезитів. Потужність галечників рідко перевищує 6-8 м.
Суглинки, що подекуди збереглися на гравійно-галечному шарі,
мають потужність 1-1,5 м. Вони темно-сірі, буруваті з сизуватими
плямами. В суглинках часто спорадично розсіяна галька і гравій.
Еоплейстоценові алювіальні відклади поширені значно
більше, ніж верхньопліоценові, особливо у Передкарпатті. Тут до
еоплейстоцену відносяться вододільні галечники рівня Лоєвої (Г.
Тейсейр, 1938), алювій п’ятих надзаплавних терас Дністра, Стрия,
Пруту та інших рік, 50- і 65-70-метрові тераси пра-Серету в межах
долини Багна. У Закарпатті до еоплейстоцену належать Ділоцький і
Боронявський рівні (І. Д. Гофштейн, 1964), а також галечники на г.
Плоска на північ від с. Нижні Селища.
Склад руслового еоплейстоценового алювію змінний. У
Передкарпатті він нагадує верхньопліоценовий, у Закарпатті
Ділоцький рівень складений дрібнозернистими світлими
пісковиками з кремнистим цементом. Руслові еоплейстоценові
галечники перекриваються 2-7-метровим шаром бурувато-сірих,
щільних, сильно оглеєних і озалізнених супісків або суглинків.
Мезоплейстоценові алювіальні відклади беруть участь у
будові четвертої надзаплавної тераси. До мезоплейстоцену І. Д.
Гофштейн (1964) відносить Шардинський рівень (Закарпаття). Вони
найбільш поширені у Передкарпатті і Солотвинській улоговині. В
меншій мірі четверта тераса розвинена у міжгірських улоговинах і в
Закарпатській низовині. На границі вулканічних гір і низовини
середньочетвертинні відклади у ряді місць мають характер широких
вирівняних конусів виносу. Відносна висота тераси найчастіше
коливається в межах 25-45 м, максимальна – 50-60 м.
Руслові утворення четвертої тераси у Передкарпатті
представлені переважно валунно-галечним матеріалом з піщаним

77