Page 20 - 6824

Методику та види наземних досліджень визначають за поставленими

завданнями і специфікою ДЗЗ. Загалом вони охоплюють збирання фактичного

матеріалу, вивчення об’єктів та явищ, їхню класифікацію, виявлення факторів,

які на них впливають, з’ясування географічних закономірностей формування

відбивно-випромінювальних характеристик, пошук взаємозв’язків між

електромагнітним сигналом та властивостями і станами географічних об’єктів,

перевірку визначених на підставі аналізу зображень закономірностей. Одержані

емпіричні знання формують потрібний для ефективного розуміння зображень

первинний пізнавальний образ об’єктів.

Без наземних експериментальних даних неможлива реалізація будь-яких

визначених космічними програмами України завдань за напрямом

“Дистанційне зондування Землі”:

дослідження суші, океану, атмосфери та навколишнього середовища (перша

програма), інвентаризація земель та сільськогосподарських угідь, явищ,

техногенних аварій, контроль врожайності сільськогогосподарських культур,

попередження катастрофічних природних та спричинених людиною явищ

(друга програма), моніторинг ресурсів, раціональне природокористування,

прогнозування техногенних та природних катаклізмів (третя програма).

Наземне забезпечення, поряд з дистанційним зніманням та

геоінформаційними системами (ГІС), є важливою складовою створюваної в

Україні системи дистанційного природоресурсного та екологічного

моніторингу. Блок наземного забезпечення передбачає субсинхронні наземні

спостереження і вимірювання (полігонні калібрувально-завіряльні роботи) та

комп’ютерне моделювання енергомасообміну в геосистемах з метою

прогнозування ходу несприятливих процесів та обґрунтування оптимальних

технологій мінімізації зумовлених ними втрат. За визначеними

калібрувальними залежностями дистанційно одержані сигнали перераховують у

значення фізичних та хімічних величин конкретних земних об’єктів. За цими ж

даними виділяють притаманні досліджуваним процесам та явищам