Page 73 - 6822

Поправка j враховує різницю пробігу молекули по прямому
шляху з середнім реальним шляхом. Цей фактор коливається від 0,5
до 0,7 у випадку диатомітових носіїв. Зі збільшенням розміру
частинок j зростає і наближається до одиниці.
Величина Д (коефіцієнт дифузії речовин у газі) обернено
пропорційна до тиску на вході у колонку і повинна зменшуватися зі
збільшенням тиску. З відомим наближенням можна сказати, що
величина Д обернено пропорційна до квадратного кореня з густини
або молекулярної ваги газу. Таким чином, В зменшується у випадку
застосування газу-носія з більш високою молекулярною масою при
заданій речовині, що аналізується, або у випадку аналізу більш
високомолекулярних речовин при тому ж газі-носію.
Необхідно відмітити, що це справедливо для малих
швидкостей, коли розмивання піку, в основному, обумовлюється
повздовжньою дифузією. При великих швидкостях газу-носія,
ефективність буде вищою при використанні низькомолекулярних
газів, оскільки розмивання у випадку великих швидкостей
визначається дифузією масообміну;
в) компонент С
У випадку газорідинної хроматографії компонент С має
вигляд
8  Г    d 2 
C     f  , (11.4)

 2  1 (  Г ) 2     Др 

де Г  - коефіцієнт Генрі, який дорівнює відношенню
кількості речовини в рухомій і нерухомій фазах; Д р - коефіцієнт
дифузії в рідкій фазі; d f - товщина рідкої плівки.
Процес сорбції складається з двох стадій: спочатку
молекула дифундує з газового потоку до поверхні зерна сорбенту
(зовнішня дифузія), а потім - у середину плівки рідкої фази
товщиною d f (внутрішня дифузія). У першому, дуже грубому
наближенні, визначаючою вважають внутрішню дифузію, час якої
зростає зі збільшенням d f і зменшується зі збільшенням Д р.
Отже, рівномірно нанесена тонка плівка є бажаною для
підтримання опору масоперенесення у рідкій фазі на низькому
рівні.

73