Page 17 - 6812

випромінювання, полягає в наступному.
Спочатку визначають, в яких умовах буде проводитись
контроль: в стаціонарній лабораторії радіаційного контролю
чи в цехових, в монтажних, польових і інших нестаціонарних
умовах.
У випадку застосування рентгенівських апаратів слід
використовувати в основному переносні апарати для контролю
в нестаціонарних умовах і пересувні для контролю в
стаціонарних умовах. Типи цих апаратів подані в табл. А7 або
в табл. П 1.1 [6] і в табл. 2 (стор. 274-275) [2]. Але проникаючої
здатності цих апаратів іноді не вистачає для ефективного
контролю в цехових і монтажних умовах стальних об'єктів
товщиною більш 20 мм. У цих випадках застосовують більш
потужні пересувні рентгенівські апарати з маніпуляторами, які
забезпечують необхідне переміщення захисних кожухів з
рентгенівськими трубками.
Далі підбирають за довідковими даними, виходячи з
потрібної енергії випромінювання, такі апарати, що мають
ВІДПОВІДНИЙ діапазон напруг на рентгенівській трубці. При
контролі в нестаціонарних умовах СЛІД вибирати той апарат, в
якого максимальна напруга в трубці і потрібна напруга
найбільш близькі. Наприклад, для просвічування об’єкта
потрібна анодна напруга 150 кВ, а може вона створюватись
апаратами як 200 кВ, так і на 250 кВ. Бажано використовувати
апарат з напругою 200 кВ, оскільки в нього будуть менші маса,
габарити, а значить, вища маневреність і продуктивність.
При просвічуванні в стаціонарних умовах ця умова не
важлива і при підборі апаратів за параметром напруги слід
враховувати можливе розширення номенклатури
контрольованих об'єктів, тобто вибирати апарати з достатньо
широким діапазоном напруг, з різними рентгенівськими
трубками.
Вияснюють, яка форма поля опромінення більш доцільна,
який потрібен пучок випромінювання – направлений чи

17