Page 7 - 68

Вступ

Закони, сформульовані теоретичною механікою, є об’єк-
тивними. Їх об’єктивність полягає в тому, що вони відобра-
жають закони природи, які суб’єкт (людина) може вивчити,
але не змінити. Формулювання самих законів має суб’єктивний
характер. І дійсно, один і той же закон, не змінюючи його суті,
різними авторами формулюється по-різному. Так, наприклад,
в підручниках Ви можете зустріти такі формулювання другого
закону Ньютона:
“Пришвидшення, з яким рухається матеріальна точка,
пропорційне діючій силі і обернено пропорційне її масі”. 

“При русі точки має місце векторна рівність F  m a ”.
Зміна кількості руху матеріальної точки пропорційна
прикладеній силі і відбувається за напрямом дії сили” і т.д.
З наведених формулювань тільки третє більш-менш від-
повідає формулюванню І.Ньютона (1642-1726) в його трактаті
“Математичні начала натуральної філософії” (1687 р.).
Необхідно також відзначити, що закони механіки, як і
сам механічний рух, є відносними. Вони справедливі для пев-
ної системи відліку. І, формулюючи закон або використовуючи
його для розв’язання конкретної задачі, необхідно пам’ятати
про систему відліку, в якій він має місце. Самі закони Ньюто-
на, на яких базується теоретична механіка, справедливі в іне-
рційній системі відліку.
Як було сказано вище (див. визначення), механічний рух
відбувається в просторі й часі. В теоретичній (класичній) ме-
ханіці простір і час вважаються абсолютними. Абсолютність
їх полягає в тому, що існування їх постулюється, вони є неза-
лежними один від одного, геометрія їх не залежить від матері-
альних об’єктів, що їх населяють, і від швидкостей, з якими
останні рухаються. Це суперечить теорії відносності, яка ви-
никла на початку ХХ ст. Але, як показала ця теорія, помітні
кількісні відхилення від законів руху, котрі встановлені в кла-
сичній механіці, проявляються тільки при швидкостях, близь-
8
ких до швидкості світла ( c 310 м/с). Мірою цього відхи-
2
лення є різниця між одиницею і величиною  2 c , де  –
швидкість руху тіла. В більшості випадків сучасної техніки це
відношення дуже мале. Наприклад, якщо взяти таку достатньо
велику швидкість, як швидкість руху супутника навколо Землі
3
(  810 м/с), воно становить  2 c 2  710 –10 і є дуже малим.

7