Page 125 - 6792

де Р працезд(t) – ймовірність того, що об’єкт буде працездатний в
довільний момент часу t.
Розрахунок нестаціонарного коефіцієнта готовності К г(t)
загалом являє собою досить складну задачу. Для його оцінювання
необхідно використовувати апарат теорії масового
обслуговування і теорії відновлення. У разі, коли потік відмов є
1
найпростішим  t) (    const  і потік відновлень також є
T
1
найпростішим з параметром (  t )    const , Р працезд(t)
T в
визначають за формулою:
T T в T t
Р працезд ) (t   exp[ 1 (  )  ] або
T  в T T  в T Т в T
 1 t 
P працезд    Kt т  1(  K exp)   (  )  . (3.33)
 K т в Т 
При t = 0 – P працезд(t) = 1.
При t =  – Р працезд(t)  К г .
Визначений шляхом розрахунку або випробувань коефіцієнт

готовності К є функцією двох випадкових величин: наробітку до
г
 
відмови Т відм і середнього часу відновлення Т .
в

Тому дисперсію К г можна визначити, використовуючи
співвідношення для дисперсії функції від двох випадкових
 
(К
величин Т відм і Т . Знаючи дисперсію  2 € ) г можна приблизно
в
оцінити довірчі межі для дійсного, але невідомого К г.

У процесі оцінювання стаціонарної величини К складної
г

системи виникає питання: як оцінити наробіток до відмови Т відм

системи загалом і як оцінити середній час відновлення Т , якщо
в
відомі аналогічні оцінки для всіх агрегатів системи.
Для розв’язання цього питання приймемо такі припущення: є
система, що складається з n 1 елементів першого типу, n 2
елементів другого типу, n к елементів к-го типу.
к
Всі елементи  i n з’єднані послідовно щодо надійності.
 і 1

125