Page 315 - 6783

Міжнародні відносини виступають специфічним видом суспільних

відносин. Як і суспільні відносини загалом, вони є відносинами між
людьми ; в них чітко вирізняються економічний, соціальний, політичний
і духовно-культурний аспекти. Водночас міжнародні відносини

характеризуються низкою особливостей. Це, по-перше, їхній невладний
характер. У відносинах між державами владні відносини як відносини
панування і підкорення є не правилом, а відхиленням від нього. Тут має
бути рівність партнерів під кутом зору міжнародного права. Це

відносини конкуренції, суперництва або співпраці і лише як виняток –
панування й підкорення.
Оскільки міжнародні відносини не мають владного характеру, то

постає проблема виокремлення їхнього політичного аспекту. Цей аспект
не може бути визначений через владу, як це робиться стосовно політики
всередині держави. Він може бути виокремлений на основі суб’єктів

відносин, якими є політичні інститути та особи, що їх представляють.
Іншими словами, міжнародні політичні відносини – це відносини між
державами, політичними партіями, громадсько-політичними

організаціями і рухами, міжнародними організаціями та іншими
суб’єктами політики на міжнародній арені. За такого розуміння
міжнародних політичних відносин навіть суто економічні відносини між
державами як політичними інститутами набувають політичного

характеру. Політичний аспект, політичні відносини складають основний
зміст міжнародних відносин.
По-друге, система міжнародних відносин має децентралізований

характер. Тут немає загальнодержавного центру прийняття рішень,
діяльність якого ґрунтувалася б на пануванні та підкоренні.
По-третє, основним засобом розв’язання суперечностей в
міжнародних відносинах є консенсус – прийняття рішень на

міжнародних конференціях, нарадах та в міжнародних організаціях на
основі спільної угоди учасників без проведення формального

голосування, якщо проти нього не виступає жоден із учасників.
По-четверте, в міжнародних відносинах більшу, ніж у внутрішніх,
роль відіграє суб’єктивний чинник, особливо діяльність керівників
держав і міжнародних організацій, у розв’язанні наявних суперечностей.

Основними елементами структури міжнародних відносин є їхні
суб’єкти. У сучасній науковій літературі є різні підходи до визначення
таких суб’єктів, у тому числі два крайні – вузький і широкий. У

вузькому розумінні ( традиціоналістський підхід) сутністю міжнародних
відносин є взаємодія держав між собою, а дипломатія – головний засіб

315