Page 66 - 6745

іонізаційні газові комірки (ксенон). З розвитком КТ система детекторів істотно
змінювалася, кількість їх збільшувалась, а тривалість дослідження
скорочувалася. Детектори сприймають різницю щільності структур менше ніж

1%, у той час як на рентгенівській плівці вона досягає 10%. Можливість же
сприймати детекторами ослаблення рентгенівського випромінювання, а

відповідно, і його інтенсивність, перевищує можливості рентгенографії у 100

разів.
Рентгенівська трубка і детектори томографів утворюють систему, шо
рухається по колу чи по спіралі стосовно досліджуваного об’єкта.
Віялоподібний пучок рентгенівських променів унаслідок обертання трубки на

180° чи 360° щоразу падає на нові ділянки досліджуваного шару і, досягаючи
детекторів, зумовлює електричний сигнал. Що інтенсивніше рентгенівське

випромінювання потрапляє иа детектори, то сильніший електричний сигнал
вони посилаюгь у комп’ютер Для ідентифікації ділянок досліджуваного об’єкта
шар, що виділяється під час томографії, розглядають як суму однакових об'ємів
(вокселів). Кожен воксел має певну проекцію на матрицю комп’ютера, на якій

фіксуються числові величини ступеня ослаблення рентгенівського
випромінювання КТ - число, розраховане за силою електричних сигналів.
Площинна проекція вокселів називається пікселами, сума яких формує

візуальне зображення (рис. 1.15, б).

Рисунок 1.15 – Схематичне зображення рентгенівського комп’ютерного

томографа (а), та досліджуваного томографічного шару (б)