Page 63 - 6745

X X Напрямок 1
1
2
Об’єкт

A B С

Напрямок 2
A B B
P A 2 1 2 1

A і B - дві точки перерізу C об’єкта; X 1 і X 2 - положення джерела
рентгенівського випромінювання в моменти часу t 1 і t 2 ; P -
фотографічна пластинка; A 1 і A 2 - положення деякої фіксованої
точки на фотопластинці P в моменти часу t 1 і t 2 ; B 1 і B 2 - положення
іншої точки на фотопластинці P в моменти часу t 1 і t 2 . Напрямок1 -
напрям руху джерела рентгенівського випромінювання; напрямок 2 -
напрям руху фотографічної пластини.

Рисунок 1.13 – Схема одержання зображення у традиційній лінійній

томографії

Якщо нас цікавить деякий переріз С об’єкта, то його оцінку можна
отримати із підвищеним ступенем вірогідності, якщо інші перерізи вилучити з

перегляду, наприклад, затушувати, зробити нечіткими (“розмити”), а потрібний
- посилити. Для цього розмістимо фотографічну пластинку P в площині,

паралельній площині перерізу C, яке необхідно отримати, по одну сторону від
об’єкта , а джерело рентгенівського випромінювання по іншу. Потім,
переміщуючи джерело випромінювання з постійною швидкістю в одному
напрямку і пересуваючи пластинку P з відповідною швидкістю в

протилежному напрямку, ми створимо умову, при якій будь-яка точка в
площині C в будь-який момент часу t буде спроектована в одну і ту саму точку
на площині P, в той час як точки, котрі лежать поза площиною C і розташовані

нижче або вище цієї площини, будуть спроектовані в різні точки на площині P.
Тому на фотографічній пластинці переріз C буде видно чітко, а інша частина
тіла буде розмитою.

Розглянемо тепер деякі аспекти практичної реалізації методу.
Типова схема отримання даних в рентгенівській томографії при
реконструкції зображень поперечних шарів подана на рис. 1.14. Проводять

велику кількість вимірювань, кожне з яких відповідає визначеному взаємному
положенню джерела і детектора рентгенівського випромінювання. Джерело і
детектор знаходяться в площині, зображення якої необхідно отримати. Для