Page 65 - 6745

Таким чином, відношення між робочим і калібрувальним вимірюванням
залежить від поглинаючої здатності досліджуваного об’єкта і дії його як
розсіювача рентгенівського випромінювання відносно еталонної речовини.

Калібрувальне і робоче вимірювання проводять для кожного з великої
кількості положень “джерело-детектор”. За цими наборами чисел отримують

новий набір, який характеризує переріз досліджуваного об’єкта. Ці числа, якщо

їх використовувати як ступінь градації чорно-білих зображень, дозволяють
отримувати зображення, яке за своєю суттю характеризується інтегрованим
(сумарним) показником поглинання рентгенівського випромінювання на всій
ділянці проходження променя. Це дозволяє застосувати для математичного

опису процесу одержання даних з метою реконструкції апарат інтегральної
геометрії і побудувати самі алгоритми такої реконструкції.

Реконструкція відбувається шляхом обчислення ступеня ослаблення
рентгенівського випромінювання на виході з тонкого шару досліджуваного
об'єкта. Величина ослаблення пропорційна величині атомних номерів та
електронній щільності елементів, що лежать на шляху вузького пучка

рентгенівського променя, і залежать від його інтенсивності та від товщини
об'єкта.
Дослідження виконується за допомогою комп'ютерного томографа, що

складається з рентгенівської трубки із системою щілинних коліматорів і
детекторів, які містяться в рамі-гентрі, стола для сканування, консоля з
установкою керування режимами апарата і монітором та власне комп'ютера. У

комп'ютері нагромаджується та обробляються сигнали, що надходять від
органів, відбувається цифрова реконструкція зображення, зберігається
інформація, котра передається на консоль діагностики і керування штативом.

Залежно від потреби інформація надходить на монітор, у камеру для
фотографії, відеомагнітофон чи флопідиск (рис. 1.13, а).
Метод започатковано А. Кормаком (1963), коли він запропонував
математичну реконструкцію пошарового зображення головного мозку. Г.

Гаунсфільд (1972) сконструював першу клінічну модель комп'ютерного
томографа (ЕМІ-сканер) для дослідження головного мозку. За цю наукову

розробку у 1979 р. їм було присуджено Нобелівську премію. З часом було
сконструйовано комп'ютерний томограф для дослідження всього тіла людини.
За допомогою КТ стало можливим уникнути суперпозиції та сумації окремих
елементів об'єкта шляхом виділення для дослідження тонкого шару. Виділяють

томографічний шар за допомогою щілинних коліматорів, які створюють тонкий
віялоподібний пучок рентгенівського випромінювання, що може охоплювати
увесь об’єкт на заданому рівні. Товщину пучка, а відповідно, й шару, що

виділяється в об'єкті, можна змінювати за потребою від 1 до 10 мм.
На відміну від звичайної рентгенографії та томографії замість плівки
використовують детектори у вигляді кристалів (натрію йодид тощо) чи