Page 57 - 6745
P. 57

30%,  200мл  -  6%  розчину  льодяної  оцтової  кислоти,  або  ж  40  г  калію
               метабісульфіту.
                      У  разі  занурення  рентгенограм  в  "стоп-розчин"  процес  проявлення

               припиняється практично миттєво внаслідок нейтралізуючої дії проявника. Щоб
               з  емульсійного  шару  швидше  вимивались  залишки  проявника  та

               нейтралізувався  луг,  рентгенівську  плівку  рекомендують  опустити  в  бак  із

               "стоп-розчином"  і  потримати  її  там  декілька  секунд,  потім  вийняти  і  дати
               розчину  стекти,  після  чого  знов  опустити  в  розчин.  Це  треба  повторити  3-4
               рази.  Після  того  як  з  плівки  і  рамки  стече  "стоп-розчин",  рентгенограму
               переносять  у  бак  для  фіксування.  Якщо  в  процесі  обробки  рентгенівських

               плівок  "стоп-розчин"  не  застосовувався,  то  після  проявлення  плівку
               промивають у біжучій воді.

                      Фіксування.  Принцип  фіксування  рентгенівської  плівки  полягає  в
               розчиненні та видаленні з фотографічного шару невідновлених мікрокристалів
               галоїдного  срібла.  Простий  фіксаж  представляє  собою  водний  розчин  натрію
               гіпосульфіту (тіосульфат).

                      Його готують із розрахунку 400 г гіпосульфіту натрію на 1000 мл води.
               Після перенесення рентгенівської плівки з проявника у фіксаж у ньому деякий
               час триває процес проявлення. Це зумовлює утворення двоколірної дихроїчної

               вуалі. Тому щоб  уникнути цього явища, користуються кислим фіксажем. Для
               приготування стандартного фіксуючого розчину беруть горячу переварену воду
               в  кількості,  що  становить  3/4  об'єму  розчину  і  розчиняють  у  ній  спочатку

               натрію  гіпосульфіт  (  пакет  №  1),  а  потім  калію  метобісульфіт  (пакет  №  2).
               Розчинення гіпосульфітусупроводжується сильним охолодженням розчину.
                      Під  час  фіксації  на  плівку  не  повинно  діяти  видиме  світло.  При

               неодноразовому  переміщення  плівки  відбувається  перемішування  розчину,
               внаслідок  чого  процес  фіксування  прискорюється.  Крім  того,  це  запобігає
               злипанню  рентгеноргам.  Спочатку  у  фіксуючому  розчині  відбувається
               освітлення рентгенограми - вона стає прозорою.

                      Після  повного  освітлення  зображення  рентгенограму  треба  залишити  у
               фіксажі на такий же термін, який минув між її занурюванням у розчин і повним

               освітленням.  Після  завершення  процесу  фіксування  рамку  з  рентгенограмою
               виймають  із  фіксуючого  розчину  і  тримають  над  баком  до  повного  стікання
                                                                                                               2
               розчину з плівки. В 1 л фіксуючого розчину можна зафіксувати від 1 до 2,5 м
               рентгенівської плівки. Ослаблення фіксуючої здатності розчину - "виснаження"

               можна визначити за його зовнішнім виглядом або за хімічними показниками.
                      Легке  помутніння  або  слабо-жовте  забарвлення  розчину  свідчить  про
               початок його "виснаження", значне помутніння і коричневий колір свідчать про

               його  повне  "виснаження".  Ознаками  непридатності  фіксуючого  розчину  є
               збільшення  часу  фіксування  удвічі  порівняно  з  початковими,  випадіння
               жовтого  осаду  сірки,  потемніння,  поява  піни  на  його  поверхні.  Кислотність
   52   53   54   55   56   57   58   59   60   61   62