Page 55 - 6745
P. 55

Функціональна  рентгенографія  —  метод  проведення  рентгенограм  у
               різних  функціональних  фазах  діяльності  органів  та  положеннях  тіла.
               Наприклад,  рентгенографію  легенів,  серця,  нирок  проводять  у  фазах  вдиху  і

               видиху  у  вертикальному  і горизонтальному положеннях тіла. Рентгенографію
               суглобів,  хребта  проводять  у  положенні  згинання  і  розгинання,  з

               навантаженням  і  без  навантаження.  Особливості  перистальтичних  рухів

               (стравоходу,  шлунка,  кишківника  тощо)  можна  вивчити,  якщо  двічі
               половинними  дозами  експонувати  рентгенівську  плівку  через  визначений
               інтервал часу при фіксованому положенні хворого (диплографія).
                      Фотолабораториий процес. В основі рентгенографії лежить фотохімічна

               дія  рентгенівських  променів  -  часткове  відновлення  галоїдних  сполук  срібла.
               Під  час  наступної  обробки  проявником  опромінені  мікрокристали  галоїду

               срібла відновлюються до металевого срібла значно швидше, ніж неопромінені.
                      Для  приготування  фотографічних  розчинів  слід  використовувати
               емальований та поліетиленовий посуд або посуд із нержавіючої сталі. Він має
               бути  чистим  і  з  написом:  "Для  проявника",  "Для  фіксажу".  Як  розчинник

               використовують переварену та охолоджену воду. Сирою водою користуватися
               не  рекомендується.  оскільки  в  ній  містяться  природні  домішки  та  розчинені
               гази. Під час розчинення хімічних інгредієнтів необхідно дотримуватися певної

               послідовності.  Кожну  наступну  речовину  погрібно  розчиняти  тільки  після
               розчинення попередньої і в порядку, який зазначено в рецепті.
                      Проявлення. Кінцеві властивості отриманого зображення значною мірою

               залежать  від  умов  проявлення  та  складу  проявника,  до  якого  входять  такі
               компоненти:  проявляючі  речовини  (метол,  гідрохінон  тощо);  речовини  що
               створюють лужне середовище розчину (поташ, бура, їдкі луги); речовини, що

               охороняють проявник від швидкого окислення (натрію сульфіт); противуальні
               речовини  (калію  бромід);  розчинник  (вода)  Найактивнішими  проявниками  є
               гідрохінон  і  метол.  Гідрохіноновий  проявник  діє  повільно  і  дає  контрастне
               зображення  за  температури  18°С.  У  разі  зниження  температури  активність

               гідрохінону зменшується. Метоловий проявник діє швидко, добре обробляючи
               деталі за порівняно малої контрастності. Такий проявник називають м яким.

                      Під  час  хімічної  реакції  з  бромідом  срібла  проявники  окислюються.
               Звичайно продукти окислення затримують процес проявлення. Тому до складу
               проявника  входить  натрію  сульфіт,  який  швидко  зв'язує  його  продукти
               окислення. Ця речовина також виконує функцію зберігаючого (консервуючого)

               агента,  перешкоджаючи  окисленню  проявника  киснем  повітря  Процес
               проявлення  супроводжується  загальним  зниженням  прозорості  плівки  -
               утворенням  фотографічної  вуалі.  Щоб  запобігти  виникненню  цього  явища,

               застосовують калію бромід. Якщо концентрація калію броміду перевищує 2  г
               на 1 л, швидкість проявлення уповільнюється.
                      Проявник, який випускають заводи-виготовлювачі рентгенівських плівок,
   50   51   52   53   54   55   56   57   58   59   60