Page 23 - 6745
P. 23
відбувається ослаблення інтенсивності рентгенівського випромінювання. Воно
змінюється обернено пропорційно квадрату відстані від джерела
випромінювання. Отже за однакових умов генерування (напруга, сила анодного
струму, фільтр) інтенсивність випромінювання на відстані 20 см від джерела
2
(анод трубки) буде в 25 раз більша, ніж на відстані 100 см: (100:20)= 5 = 25.
Рентгенівське випромінювання поширюється прямолінійно, але його промені
розходяться конусоподібно.
Рентгенівське випромінювання виявляє також іонізуючий, фотохімічний
та біологічний вплив, а також може спричиняти виникнення флуоресценції, що
зумовлено ефектами взаємодії фотонів з речовиною.
Іонізуючий вплив рентгенівського випромінювання використовують у
дозиметрії, а також для автоматичного управління експозицією під час
рентгенографічних досліджень.
Фотохімічний вплив випромінювання лежить в основі одержання
рентгенівського зображення на плівці, желатиновий шар якої містить кристали
колоїдного срібла у вигляді емульсії. Завдяки властивості рентгенівського
випромінювання спричиняти флуоресценцію, частину його енергії можна
перетворити у видиме світло, що є основою рентгеноскопії та використання
підсилювальних екранів під час проведення рентгенографії.
Зі збільшенням напруги на рентгенівській грубці відбувається збільшення
частини вторинного рентгенівського випромінювання. Його кількість зростає зі
збільшенням розмірів поля, товщини (об’єму) рентгенологічно досліджуваного
об'єкта. Це призводить до зниження контрасту та чіткості рентгенівського
зображення і є основним джерелом опромінювання персоналу.
Іонізуючий вплив рентгенівського випромінювання зумовлює
необхідність проведення постійної вентиляції.
1.4 Формування та властивості рентгенівського зображення
Відмінності у поглинанні рентгенівського випромінювання тканинами
різної щільності дають можливість одержувати рентгенівське зображення. Так,
на тлі м'язів, які слабко поглинають рентгенівське випромінювання, будуть
виразно видні щільні кістки. Якщо рентгенівські промені проникнуть крізь
грудну клітку, то на тлі легенів, що містять повітря, буде виразно видно серце,
ребра, кровоносні судини навіть невеликі ущільнення легеневої тканини. Усе це
складає поняття абсорбційного закону рентгенівської диференціації
(тіньоутворення).
Рентгенівське зображення представляє собою структурну напівпрозору
тінь. Там, де ослаблення рентгенівського випромінювання велике, тінь має
найбільшу щільність, тобто найбільшу інтенсивність. У разі незначного
ослаблення рентгенівського випромінювання тінь буде слабкою, тобто