Page 22 - 6745

1 - рентгенівська трубка, 2 - склянки для високовольтних кабелів, 3 -
статор, 4 – масло-розширювач, 5 – алюмінієвий фільтр, 6 - берилієве віконце
Рисунок 1.3 - Рентгенівський випромінювач

Під час взаємодії рентгенівського випромінювання з речовиною
відбувається його поглинання (внаслідок чого виникає вторинне

випромінювання) та розсіювання, що призводить до фотоефекту
У речовині значно сильніше відбувається послаблення фотонів і
меншими енергіями. Це явище називається ефектом фільтрації випромінювання

і використовується на практиці з метою зниження навантаження на хворого.
Змінний фільтр, котрий встановлюють на шляху проходження пучка
випромінювання, називають додатковим фільтром. Він впливає на якість

рентгенівського випромінювання, поглинаючи ту його частину, яка не бере
участі в утворенні діагностичного зображення, тому що повністю поглинається
в тканинах людини. Під час проведення всіх видів рентгенологічних
досліджень обов'язково використовують додаткові алюмінієві фільтри. На

практиці частіше використовують один додатковий алюмінієвий фільтр
завтовшки 3 мм.

Потужність експозиційної дози (інтенсивність випромінювання) прямо
пропорційна силі анодного струму і часу. Зміни інтенсивності рентгенівського
випромінювання у 2 рази можна досягти шляхом зміни напруги на трубці від
початкового в середньому на 7 кВ в інтервалі напруг 40 - 60 кВ, на 10 кВ - в

інтервалі 60 - 90 кВ , на 15 кВ -в інтервалі від 90 - 125 кВ. Під час проходження
пучка рентгенівських променів через речовину відбувається їхнє поглинання та
розсіювання, що супроводжується виникненням вторинного розсіяного

рентгенівського випромінювання. Чим вища щільність і товщина поглинаючої
речовини і чим менша енергія фотонів рентгенівського випромінювання, тим
більший ефект поглинання. Згідно із експоненціальним законом у повітрі