Page 34 - 6732

34

1
імпульсу f  , розрахунок продуктивності ведуть за залежністю [3, 14]:
q
i

kA
Q  i
q
i
де q - шпаруватість;

k - коефіцієнт, який визначають експериментально залежно від складу

та стану робочого середовища, умов його прокачування, матеріалу і

розмірів електрода, характеристики імпульсів.

Отже, для підвищення продуктивності необхідно підібрати оптимальне

поєднання чинників, які дають змогу збільшити частку корисної енергії

імпульсу, його потужність і частоту проходження робочих імпульсів. Для

цього необхідно досягти оптимального співвідношення між максимальним

значенням сили струму І mах в імпульсі і його тривалістю  . Наприклад, у разі
i
режимів оброблення з середньою силою струму 10...100А найбільшої

продуктивності можна досягти за співвідношення] І шах/ = 5...8 мА/с.
i
Для чорнових операцій використовують імпульси з енергією більше 1 Дж,

для чистових - від 0,1 до 1 Дж і фінішних - менше 0,1 Дж. Технологічні

показники розглядаються відповідно для рідкого діелектричного середовища.

За малої площі оброблення кількість ділянок, на яких можливий розряд,

значно менша, ніж кількість імпульсів, що поступають від генератора. Це

пояснюється тим, що частина площі перекрита газовими бульбашками від

попередніх розрядів. Час існування газової бульбашки у 5-10 разів більший,

ніж тривалість імпульсу  . А розряд через газ можливий тільки за вищої
i
напруги, тому частина імпульсів генератора не викликає ерозії. Знижується

коефіцієнт  , а отже, і продуктивність Q .

Якщо збільшувати площу оброблюваної поверхні, то швидкість знімання

металу зростатиме, але далі відбуватиметься її зниження. Це пояснюється тим,

що з часом погіршуються умови видалення продуктів оброблення з

міжелектродного проміжку. Усе більша кількість імпульсів генератора не