Page 152 - 6732
P. 152
152
покриттів, достатньою механічну міцність і оброблюваність, низьку вартість.
Найбільш повно цим вимогам задовольняють мідь, мідні сплави, нержавіючі
сталі; меншою мірою – титанові сплави. Мідь і її сплави мають високу
електропровідність, зварюваність, задовільну адгезію до покриттів, достатню
механічну міцність. Головним їх недоліком є висока чутливість до коротких
замикань, при яких виплавляються великі ділянки робочої поверхні, що
ускладнює їх відновлення. Якщо заготовку, електрода інструменту
отримують литтям, то в якості матеріалу використовують латунь або бронзу.
Електроди-інструменти підвищеної міцності виготовляють з
нержавіючих сталей, наприклад 12Х18Н9Т, які не руйнуються при коротких
замиканнях, мають межу міцності в 2 ... 3 рази вищу, ніж мідь і мають високу
адгезію до покриттів. При цьому слід враховувати низьку питому електричну
провідність (у 30 ... 50 разів менше, ніж у міді). Тому контактні ділянки для
підведення напруги у таких інструментів повинні бути великими.
При проектуванні електродів-інструментів використовуються
діелектричні матеріали в наступних виконаннях:
- У вигляді покриттів товщиною 0,05 ... 0,5 мм;
- У вигляді механічно оброблених конструктивних елементів (стрижнів,
брусків, листів, плит), які або закріплюються на оброблюваній поверхні, або
складають частину електрода-інструменту.
Покриття повинні мати високою адгезією до металів, механічну
міцність, добру зносостійкість в умовах тертя, зі стабільними
діелектричними властивостями. Технологія нанесення їх на поверхню металу
повинна бути простою. Покриття повинні створювати щільну безпористу
плівку, що виключає проникнення електроліту до металу, не розбухати під
дією рідини. Як покриття використовують епоксидні смоли, лаки, керамічні
емалі, капрон в порошку, поліетилен. Поверхня деталі попередньо
обробляють для підвищення шорсткості: дряпають металевими щітками,
обдувають дробом, наносять канавки. Чим дрібніші частинки покриття, тим
тонше можна отримати шар на поверхні. Дуже ефективним є використання в
