Page 94 - 6718
P. 94

або природних еталонів. Похідні одиниці виміру отримують з основних відпо-
            відно із визначенням фізичної величини, яке завжди вказує на спосіб (алгоритм)


            її виміру. Сукупність основних одиниць виміру, достатніх для виміру характе-
            ристик досліджуваного класу явищ, називається системою одиниць вимірів. У


            визначенні системи одиниць вимірювання не міститься вимог її мінімальності
            (тобто  мінімальної  сукупності  основних  одиниць  вимірювання)  –  необхідна


            тільки достатність. З 1960 року введена Міжнародна система одиниць СІ (SI) –

            System International d’Unites, в якій одиницями виміру є кг (маса), м (довжина)

            та с (час). Внаслідок широкого поширення системи СІ рекомендується при ви-

            мірюваннях та розрахунках використовувати її для запису всіх розмірних фізи-

            чних величин.

                   Розмірність фізичної величини – це функція, яка визначає у скільки разів

            зміниться числове значення цієї величини при переході від одної системи оди-

            ниць до іншої (в межах даного класу).

                   Безрозмірна величина – це величина, числове значення якої є однаковим

            для всіх систем виміру (в межах даного класу).

                   Розмірність будь – якої фізичної величини [a] завжди визначається степе-

            невим одночленом

                                                   Pa    Q   R   S   ...,                                              (8.1)

            де P Q R S – система одиниць виміру.

                   Практичне застосування теорії подібності і аналізу розмірностей до екс-

            периментального  і теоретичного дослідження фізичних процесів засновано на

            теоремі Кірпічова – Гухмана, Бекінгема – Федермана (друга теорема подібнос-

            ті) та Бекінгема (п – теорема).

                   Теорема  Кірпічова  –  Гухмана  стверджує,  що  закономірності,  які  визна-

            чаються в фізичній теорії або в експерименті завжди можна представити у ви-

            гляді


                                             a   f  (a  , a  ,..., a  , a  ,..., a  ),                                   (8.2)
                                                      1  2      k   k  1   n
            де а – параметр, який визначається;
   89   90   91   92   93   94   95   96   97   98   99