Page 94 - 6718

або природних еталонів. Похідні одиниці виміру отримують з основних відпо-
відно із визначенням фізичної величини, яке завжди вказує на спосіб (алгоритм)

її виміру. Сукупність основних одиниць виміру, достатніх для виміру характе-
ристик досліджуваного класу явищ, називається системою одиниць вимірів. У

визначенні системи одиниць вимірювання не міститься вимог її мінімальності
(тобто мінімальної сукупності основних одиниць вимірювання) – необхідна

тільки достатність. З 1960 року введена Міжнародна система одиниць СІ (SI) –

System International d’Unites, в якій одиницями виміру є кг (маса), м (довжина)

та с (час). Внаслідок широкого поширення системи СІ рекомендується при ви-

мірюваннях та розрахунках використовувати її для запису всіх розмірних фізи-

чних величин.

Розмірність фізичної величини – це функція, яка визначає у скільки разів

зміниться числове значення цієї величини при переході від одної системи оди-

ниць до іншої (в межах даного класу).

Безрозмірна величина – це величина, числове значення якої є однаковим

для всіх систем виміру (в межах даного класу).

Розмірність будь – якої фізичної величини [a] завжди визначається степе-

невим одночленом

  Pa   Q  R  S  ..., (8.1)

де P Q R S – система одиниць виміру.

Практичне застосування теорії подібності і аналізу розмірностей до екс-

периментального і теоретичного дослідження фізичних процесів засновано на

теоремі Кірпічова – Гухмана, Бекінгема – Федермана (друга теорема подібнос-

ті) та Бекінгема (п – теорема).

Теорема Кірпічова – Гухмана стверджує, що закономірності, які визна-

чаються в фізичній теорії або в експерименті завжди можна представити у ви-

гляді

a  f (a , a ,..., a , a ,..., a ), (8.2)
1 2 k k  1 n
де а – параметр, який визначається;