Page 47 - 6718

стійких сталей 9x18 Н10Т, 40x13, 12x18 Н10Т підвищується із зростанням
вмісту вуглецю. Найбільш зносостійкими є хромисті чавуни та карбідо-чавуни.

При підвищенні твердості сплавів зносостійкість зростає. Полімерні матеріали
слабо протидіють гідроабразивному зношуванню. При нормальному ударі коли

вектор швидкості потоку спрямований перпендикулярно до поверхні деталі,
зносостійкість матеріалу визначається опором його мікрооб'ємів втомному, де-

формаційному та крихкому руйнуванню, а також здатністю матеріалу

поглинати кінетичну енергію удару частинок внаслідок пружньої деформації.

За малих кутів атаки абразивних частинок їх ударний імпульс зменшується і

руйнування матеріалу відбувається внаслідок зрізання і відриву частинок з

утворенням коротких подряпин (рисунок 3.4).

Рисунок 3.4 – Залежність інтенсивності гідроабразивного зношування від

кута атаки абразивних частинок для різник матеріалів: 1 – пластичних; 2 – кри-

хких.

За кутів атаки 5-15º потік рідини вільно огинає виступи мікронерівностей,

динамічна дія, яку сприймають поверхні незначна, тому інтенсивність

зношування приймає малі значення. Для пластичних матеріалів з незначною

твердістю інтенсивність зношування значно вища, ніж для високоміцних

крихких матеріалів. Із зростанням кута атаки абразивних частинок до 20-30º
інтенсивність зношування пластичних матеріалів зростає, оскільки зростає

кількість ударів частинок з виступами мікронерівностей. При цьому
горизонтальна складова сили дії частинок (сили відриву) переважає

вертикальну складову, яка деформує мікронерівності. Подальше зростання кута