Page 46 - 6718

3. Метод виявлення металу у відпрацьованому маслі. Цей метод дає мож-
ливість встановлювати сумарне зношення деталей або вузла машини. Продукти

зносу складаються з найменших металевих частинок, що потрапляють у масло.
Для одержання величини сумарного зношення відбираються проби, які потім

спалюють. Кількість металу визначають за допомогою хімічного аналізу. Голо-
вний недолік методу – неможливість встановлення лінійного зношення окремих

деталей. Позитивним є можливість визначення загального зношення на будь –

якому етапі випробувань без зупинки машини, а також збереження часу, що ви-

трачається для визначення зношення.

4. Метод радіоактивних ізотопів. Використовують для визначення серед-

нього зношення деталей машин. Суть методу полягає в тому, що в поверхневий

шар деталі вводять радіоактивну речовину, яка при роботі машини видаляється

із продуктами зносу основного металу. За кількістю радіоактивної речовини в

мастилі встановлюють загальне зношення машини (вузла). Даний метод є більш

небезпечний.

5. Метод штучних баз. На поверхні деталі виконують „лунку”, основні

розміри якої (довжину і глибину) вимірюють до і після випробувань. Різниця

цих розмірів характеризує величину мінімального зношення. Даний метод за-

безпечує більшу точність у порівнянні з методом мікрометричного вимірюван-

ня.

Гідроабразивне зношування відбувається внаслідок дії твердих частинок,

зважених в рідині, які рухаються відносно зношуваного тіла. Інтенсивність

зношування залежить від кута атаки, швидкості потоку, концентрації, розміру,

твердості абразивних частинок, співвідношення твердості поверхонь матеріалу

і абразивних частинок. Із зростанням кута атаки знижується величина ударного

імпульсу та зростає імовірність мікрорізання поверхні. Підвищення твердості

сталі позитивно відбивається на опорі зношуванню, однак одночасно зростає

небезпека крихкого руйнування. Зносостійкість сталей зростає за наявності

карбідів в в'язкій структурі матриці (сталь Х12). Зносостійкість корозійно-