Page 23 - 6705

Рисунок 3.3 – Компресійна крива грунтів, які мають структурне зчеплення

Після прикладання стискувального навантаження до деякого значення
q  ( – напруження, при яких руйнуються структурні зв’язки) грунт
стр стр
практично не стискається за рахунок більш щільного укладання частинок.
Крива деформації при цьому є практично паралельною осі напружень. Грунт в

цьому випадку стискається тільки за рахунок пружних деформацій зв’язків та
частинок грунту і тільки після руйнування цих зв’язків починає стискатися
внаслідок більш щільного укладання частинок. За межею  компресійна
стр
крива набуває звичайного вигляду, як на рисунку 3.2.
Рівняння компресії (3.6) дає результат кінцевої стисливості грунтів для

відповідних значень нормальних напружень (z ) і не встановлює зв’язку між

коефіцієнтом пористості  та часом, коли  досягне значення, яке відповідає
даному (z ). Ці питання мають важливе значення при розгляді явищ несталого
процесу ущільнення, тобто процесу, який відбувається між початковим ( ) і
0
кінцевим ( ) станами грунту. Якщо грунт має незначну вологість, то процес

ущільнення протікає швидко. Якщо ж грунт повністю водонасичений (  1), а
відстані між його окремими частинками дуже малі (наприклад, глинисті
грунти), то ущільнення буде відбуватися тільки при видавлюванні певної

кількості води з пор грунту. На рисунку 3.4 зображено водонасичений зразок
грунту, який стискається перфорованими поршнями 1. Приклавши
ущільнювальне навантаження p через водопроникний поршень 1 на зразок

грунту, поміщений у водонепроникний циліндр 2, побачимо, що в початковий
момент ущільнення грунту не відбувається. Це пояснюється тим, що миттєво
водовміст грунту змінитися не може. Отже, навантаження p в момент його

прикладання повністю сприймається водою, тиск в якій становить:
p
P  , (3.10)
0
F
де F – площа поршня.
17