Page 22 - 6705

Якщо після прикладання ущільнювального навантаження почати

поступово знижувати його, то можна побудувати криву розущільнення
(розбухання) грунту 2. Досвід дослідження грунтів показав, що крива

розущільнення не співпадає з компресійною кривою. При знятті
ущільнювального навантаження в грунті залишаються незворотні деформації.
Це свідчить про те, що грунт не є пружним тілом. Але водночас його не можна
назвати і пластичним тілом, оскільки факт пружного часткового розущільнення

спостерігається навіть в мулистих та болотистих грунтах.
При дослідженні стисливості грунтів на приладах одноосьового
стискання бокового розширення грунту не спостерігається. Насправді ж при

прикладанні до грунту навантаження в межах якої-небудь обмеженої площі
відбувається не тільки вертикальне стискання грунту, але й бокове його
розширення. Тому, наприклад, при двовимірному напруженому стані слід мати

на увазі, що сума головних напружень складає:
          1 (    ) , (3.8)
x z z z z
де  – коефіцієнт бокового тиску грунту.

Враховуючи те, що при відсутності бокового розширення грунту
  ( f  z ) , з урахуванням (3.8) для двовимірного напруженого стану будемо

  
мати   f .
 1   
Ввівши припущення про те, що  залежить тільки від суми головних

напружень, а не від їхнього співвідношення, вираз (3.6) можна записати в
наступному вигляді:
a 
    ущ . (3.9)
i 0
1  
Компресійна крива, зображена на рисунку 3.2, є характерною для грунтів,
які не зцементовані крихкими зв’язками (глини, піски тощо), тому їхні
деформації починаються відразу ж після прикладання ущільнювального
навантаження. Компресійна крива грунтів, які зцементовані крихкими

зв’язками між окремими частинками (наприклад, пісковиків) має дещо інший
вигляд (рисунок 3.3).

16