Page 32 - 6660

американський історик економічної думки Дж. Белл, в податках В. Петті бачив

засіб збагачення й удосконалення держави: зібрані гроші могли бути

спрямовані на стимулювання торгівлі і промисловості, а отже, на економічне

зростання країни. В. Петті неодноразово наголошував на необхідності

державної підтримки економіки.

У другій половині XVII ст., зазначав він, економічні сили промислової

буржуазії ще слабкі. Але до початку XVIII ст. вони настільки зміцніють, що

державна підтримка їм лише шкодитиме. Але ці ідеї розвиватиме вже інша

школа — англійська класична політекономія.

В. Петті показує вплив податків на грошовий обіг. У своєму аналізі він

виходить з кількісної теорії меркантилістів. На його думку, якщо в країні багато

грошей, то для неї і для її короля було б вигідно і це не завдало б шкоди

приватним особам, якби весь надлишок перебував у королівських скринях. Далі

він зазначає, що коли обсяг вилучених коштів буде таким, що грошей стане

менше, ніж потрібно для ведення торгівлі, то наслідки цього можуть негативно

відбитися на виробництві. Скорочення виробництва може спричинити

зменшення кількості жителів, зниження їх старанності і творчості. В. Петті

наводить абстрактний підрахунок: 100 ф. ст. проходять через100 рук у вигляді

заробітної плати і дають поштовх до виробництва товарів на10 тис. ф. ст. Ці

самі руки залишаться незайнятими, порожніми, якщо не буде постійного

стимулу до їх використання. На думку В. Петті, в Англії спостерігається

нерівномірність у розподілі податків. Цей процес відбивається в тому, що:

виплачувані грошима податки становлять незначну частку всього багатства

королівства; тягар податків визначається результатами минулого року та

ігноруються нинішні результати; будинки, що належать церкві і дворянам,

податками не обкладаються; існує удавана(несправжня) турбота про бідних. З

цього робиться висновок, що четверта частина всього населення сплачує в 4
рази більше того, що вона повинна була б платити.

34