Page 37 - 6660

соціально-економічні відносини, що виникають у ній. Д. Рікардо у визначенні

предмета йде ще далі. На його думку, продукт землі — все що виходить з її

поверхні через поєднане застосування праці, машин і капіталу — ділиться між

трьома класами суспільства, а саме: власниками землі, грошей або капіталу,

необхідного для її обробки, і робітниками, працею яких вона обробляється.

Визначити закони, які управляють цим розподілом, — головне завдання

політичної економії. У класичній політекономії з’являється новий підхід до

методу дослідження. А. Сміт використовував у своїх дослідженнях

абстрактний, історичний і описовий методи. Д. Рікардо суттєво ускладнює

метод. Метод Рікардо, як зазначав К. Маркс, полягає в тому, що Рікардо

виходить з визначення розміру вартості товару робочим часом. Потім він

досліджує, чи суперечать інші економічні відносини(інші економічні категорії)

цьомувизначенню вартості, або якою мірою вони модифікують його. Д. Рікардо

застосовує свій метод до податків. У класиків через весь аналіз економічного

розвитку проходить основна фундаментальна ідея захисту капіталу, створення

умов для його накопичення, сприяння індустріальному розвитку, яке необхідне

для примноження багатства нації.

Назвемо основні напрями в класичній фінансовій теорії.

Державні видатки як непродуктивні витрати суспільства. В основу

класичного підходу до вивчення проблем державних видатків покладена

концепція про продуктивну і непродуктивну працю. А. Сміт уперше в

економічній теорії розробив трудову теорію вартості, згідно з якою праця є

єдиним і загальним її мірилом. Він розділив працю на продуктивну, яка

обмінюється на капітал, і непродуктивну, яка обмінюється на дохід. На підставі

цього поділу класична політекономія розкрила суть державних видатків і

державних доходів. Обмін продуктивної праці на капітал, перетворював його на

само зростаючу вартість, обмін непродуктивної праці на дохід призводив до
розтрати створеного раніше капіталу. Весь або майже весь державний дохід в

39