Page 16 - 6659
P. 16

будматеріалів – 450. Глибина рудних кар'єрів досягла 450-500м, вугільних 550—600м (на
                  Криворізькому залізорудному родовищі – 800м).
                         При  розробці  родовищ  відкритим  способом  до  основних  джерел  забруднень
                  відноситься  проведення  масових  вибухів,  експлуатація  гірничовидобувної  техніки  й
                  автомобілів.  Масові  вибухи  на  кар'єрі  відносяться  до  періодичних  джерел  забруднень,
                  тому що проводяться звичайно раз у 2 тижні. Заряд вибуху досягає 800-1200т, а кількість
                  висадженої їм гірської маси – 6млн.т. При цьому в атмосферу викидається близько 200-
                                                                                             3
                  400т пилу. Вважається, що 1т висадженої вибухової речовини дає 40м   СО, крім цього
                  виділяються оксиди азоту.
                         Практично  всі  гірські  роботи  супроводжуються  пилоутворенням.  Так,  при
                  буравленні шпар  інтенсивність пиловиділення дорівнює 1,5г/с, при переміщенні породи
                  екскаватором – 6,9, при навантаженні вугілля роторним екскаватором – 8,5 г/с. Постійно
                  діючими  джерелами  пилоутворення  є  автомобільні  дороги.  У  деяких  кар'єрах  на  їхню
                  частку приходиться 70-90% усього виділюваного пилу. Значні кількості пилу надходять в
                  атмосферу  при  вантажно-розвантажувальних  роботах.  Інтенсивність  пиловиділення  при
                  виїмці вугілля екскаватором складає 11,65 г/с, при навантаженні в залізничні вагони - 1,15
                  г/с.  Через  використання  великої  кількості  транспортних  засобів,  великих  територій  під
                  розрізами,  а  також  виробництва  могутніх  масових  вибухів  забруднення  атмосфери  при
                  відкритому видобутку значніше, ніж при підземному способі.
                         Забруднення  атмосфери  газопиловими  викидами  відбувається  також  при  ерозії,
                  окислюванні  і  горінні  породи  у  відвалах.  У  відвалах  крім  породи  знаходяться  пальні
                  речовини (вугілля, сланці, пірит). Утворюється маса, схильна до окислення, у результаті
                  якого  відбувається  її  самонагрівання  і  самозаймання.  На  цей  процес  впливає  не  тільки
                  склад,  але  і  побудова  відвалів.  Найбільш  сприятливі  умови  для  самозаймання
                  створюються на териконах і хребтових відвалах, у яких пальні речовини накопичуються у
                  верхній  частині  відвалу,  де  є  достатній  приплив  повітря.  Горіння  породи  на  діючих
                  відвалах носить осередковий стійкий характер. Температура в зоні горіння досягає 800-
                       ос
                  1200 . Величина газовиділення з палаючих діючих і недіючих відвалів різна. Від одного
                  палаючого терикона середнього обсягу, що містить вуглевідходи з низьким вмістом сірки
                                                                                       2
                  (0,4-1%) за одну годину в атмосферу викидається більш 89 кг SO  і 25 кг СО. Через рік
                  після припинення експлуатації  інтенсивно палаючі відвали знижують виділення газу  до
                  0,5, через 2 роки – до 0,3, 3 роки – 0,1.
                     Великі обсяги стічних вод, що утворяться при гірських роботах, зв'язані з високою
                     водоємністю розроблювальних вугільних родовищ. Наприкінці 90-х років минулого
                     сторіччя основні вугільні басейни характеризувалися наступними величинами
                     водопритоків і коефіцієнтами водоємності:


                                                    Водоприток у шахти,                                   3
                                                             3
                          Басейни                          м /год              Коефіцієнт водоємності, м /т
                                                 переважний      максимум         середній        максимум
                          Донецький                 100-400         1100             3,2             8,3
                          Кузнецький                150-600         1800             2,2              20
                          Карагандинський           100-220          400             9,54             2
                          Печорський                140-550          800             0,8              2
                          Підмосковний              240-700         2230             10,5             30
                          Кизеловський              300-600         2200             15,1             49
                                 Для вугільних розрізів звичайно                     1-2






                                                               16
   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21