Page 16 - 6659

будматеріалів – 450. Глибина рудних кар'єрів досягла 450-500м, вугільних 550—600м (на
Криворізькому залізорудному родовищі – 800м).
При розробці родовищ відкритим способом до основних джерел забруднень
відноситься проведення масових вибухів, експлуатація гірничовидобувної техніки й
автомобілів. Масові вибухи на кар'єрі відносяться до періодичних джерел забруднень,
тому що проводяться звичайно раз у 2 тижні. Заряд вибуху досягає 800-1200т, а кількість
висадженої їм гірської маси – 6млн.т. При цьому в атмосферу викидається близько 200-
3
400т пилу. Вважається, що 1т висадженої вибухової речовини дає 40м СО, крім цього
виділяються оксиди азоту.
Практично всі гірські роботи супроводжуються пилоутворенням. Так, при
буравленні шпар інтенсивність пиловиділення дорівнює 1,5г/с, при переміщенні породи
екскаватором – 6,9, при навантаженні вугілля роторним екскаватором – 8,5 г/с. Постійно
діючими джерелами пилоутворення є автомобільні дороги. У деяких кар'єрах на їхню
частку приходиться 70-90% усього виділюваного пилу. Значні кількості пилу надходять в
атмосферу при вантажно-розвантажувальних роботах. Інтенсивність пиловиділення при
виїмці вугілля екскаватором складає 11,65 г/с, при навантаженні в залізничні вагони - 1,15
г/с. Через використання великої кількості транспортних засобів, великих територій під
розрізами, а також виробництва могутніх масових вибухів забруднення атмосфери при
відкритому видобутку значніше, ніж при підземному способі.
Забруднення атмосфери газопиловими викидами відбувається також при ерозії,
окислюванні і горінні породи у відвалах. У відвалах крім породи знаходяться пальні
речовини (вугілля, сланці, пірит). Утворюється маса, схильна до окислення, у результаті
якого відбувається її самонагрівання і самозаймання. На цей процес впливає не тільки
склад, але і побудова відвалів. Найбільш сприятливі умови для самозаймання
створюються на териконах і хребтових відвалах, у яких пальні речовини накопичуються у
верхній частині відвалу, де є достатній приплив повітря. Горіння породи на діючих
відвалах носить осередковий стійкий характер. Температура в зоні горіння досягає 800-
ос
1200 . Величина газовиділення з палаючих діючих і недіючих відвалів різна. Від одного
палаючого терикона середнього обсягу, що містить вуглевідходи з низьким вмістом сірки
2
(0,4-1%) за одну годину в атмосферу викидається більш 89 кг SO і 25 кг СО. Через рік
після припинення експлуатації інтенсивно палаючі відвали знижують виділення газу до
0,5, через 2 роки – до 0,3, 3 роки – 0,1.
Великі обсяги стічних вод, що утворяться при гірських роботах, зв'язані з високою
водоємністю розроблювальних вугільних родовищ. Наприкінці 90-х років минулого
сторіччя основні вугільні басейни характеризувалися наступними величинами
водопритоків і коефіцієнтами водоємності:

Водоприток у шахти, 3
3
Басейни м /год Коефіцієнт водоємності, м /т
переважний максимум середній максимум
Донецький 100-400 1100 3,2 8,3
Кузнецький 150-600 1800 2,2 20
Карагандинський 100-220 400 9,54 2
Печорський 140-550 800 0,8 2
Підмосковний 240-700 2230 10,5 30
Кизеловський 300-600 2200 15,1 49
Для вугільних розрізів звичайно 1-2

16