Page 19 - 6659

і/чи з нагнітанням у шар газу ( повітря чи газ). Продуктивність газової (газоконденсатної)
шпари підвищують нагнітанням у шар сухого газу (після відділення конденсату).
При сучасних методах розробки нафтових родовищ навіть при порівняно сприятливих
умовах (однорідні шари, невисока в'язкість нафти) нафтовіддача шарів при заводненні
складає 50-60%. Якщо шари містять важку високов'язку нафту, то нафтовіддача не
перевищує 15-20%.
Зараз застосовуються наступні методи підвищення нафтовіддачі шарів:

1 - методи удосконалення процесу заводнення. Застосовують для покладів нафти з
підвищеною в'язкістю.
У воду, що закачується, додають різні хімічні реагенти (ПАРи, наприклад, ОП-10, чи
лугу), що збільшують змочуваність породи водою, що приводить до збільшення
витиснення нафти водою на 6-8%.
Застосування високов'язких водорозчинних полімерів (типу поліакриламіду) приводить
до збільшення в'язкості води в шарі і до зміни співвідношення рухомості нафти і води в
шарі. Нафтовіддача при цьому збільшується на 10%.

Застосування вуглекислого газу при заводненні покладів грузлих нафт зв'язано з
гарною розчинністю його в нафті і воді. При цьому в'язкість нафти, насиченої
вуглекислим газом може знизиться на кілька сотень відсотків, а в'язкість води,
насиченої вуглекислим газом збільшується до 20%. Нафтовіддача може підвищиться на
15%.
2 – теплові методи впливу на поклади в цілому.

Застосування внутрішньопластового горіння знижує в'язкість нафти, приводить до
випару легких фракцій нафти. Нафтовіддача зростає до 50-60% при нафтовіддачі без
горіння в 10-20%.

3 – накачування в шари розчинників приводить до відсутності границі розмежування
фаз і виникненню зони змішуваності. Метод може застосовуватися тільки для легких
3
нафт (із щільністю менше 0,8кг/м ). Нафтовіддача зростає до 90%.
Для газових родовищ газовіддача складає 60-80%. Розробку родовищ припиняють у той
момент, коли витрати на видобуток і транспортування газу стають рівними витратам на
видобуток і транспортування кам'яного вугілля.

При вмісті в нафті більше ніж 2-3% парафіну спостерігається його інтенсивне
відкладення в трубах (через зниження температури і переходу легких фракцій нафти в
газову фазу). Основний компонент відкладень – гіпс. Солевідкладення видаляються
2-
хімічними реагентами: 10-15% розчинами K(Na) 2CO 3 і K(Na)НCO 3. При цьому SO 4
2-
заміняється на СО 3 і нові осади вимиваються соляною кислотою. Для запобігання
солевідкладенню використовують комплексонати (трилон Б та інші).
З метою збільшення продуктивності шпар застосовують штучний вплив на породи
призабійної зони для збільшення їхньої проникності:
1 – обробка шпар соляною кислотою. Така обробка заснована на здатності кислоти
розчиняти карбонатні породи з утворенням каналів, що сприяє збільшенню проникності
порід і з'єднує вибій шпари з ділянками шару, що слабко віддали газ чи нафту. Продукти
реакції добре розчинні у воді, тому легко видаляються із шару:

↑
MCO 3 + 2HCl = MCl 2 + H 2O + CO 2
Залежно від пластових умов концентрацію соляної кислоти змінюють від 12 до 25%.

19