Page 44 - 6651

зовнішні стейкхолдери. Тобто вивчають можливості та
інтереси останніх і роблять певні спроби захиститися від них.
Другий − характерний для останніх років, полягає у
встанов-ленні партнерських стосунків із стейкхолдерами.
Метод партнерства не новий, новим є використання його
зі всезростаючою частотою.
Залежно від особистих якостей і ситуаційних чинників
існують наступні стилі управління менеджерів вищої ланки:
командний, інноваційний, партисипативний, культуральний.
Перші два стилі відповідають традиційній моделі
управління, в якій лідер суміщає функції менеджера і особи,
що приймає рішення; останні два представляють більш
сучасні,ліберальні методи керівництва.
Коли умови середовища ускладнюються і стають
невизначе-ними, стейкхолдери створюють взаємозалежні
мережі. Цей процес іноді називається бриджингом або
стратегічним партнерством.
Стратегічне партнерство є засобом зменшення: а)
невизначеності в умовах непередбачуваності середовища; б)
тиску внаслідок високого рівня взаємозалежності
підприємств.
Формування мережевих структур є одним з
найефективніших методів управління внутрішніми і
зовнішніми стейкхолдерами.
По мірі поширення бриджингу, поступово визначились
три типи мережевих структур: внутрішні, стабільні і
динамічні. Не дивлячись на схожі функції, кожний тип мережі
пристосований до певних умов навколишнього оточення
підприємства.

Питання для контролю та обговорення:
1 У чому полягає суть поняття «стейкхолдери»?
2 Наведіть загальну характеристику учасників процесу
впровадження стратегічних змін.
3 Опишіть класифікацію стейкхолдерів.
4 Охарактеризуйте варіанти дій стейкхолдерів.
5 Від чого залежить результативність дії груп впливу на
стратегічні зміни?
6 Охарактеризуйте карту стейкхолдерів.

43