Page 53 - 6648

Своєрідним стрижнем етикету є словесний рівень. Він найповніше репрезентує
етнічну самобутність. Кожна мова виробила свою систему спеціальних висловів
ввічливості – мовленнєвий етикет. Під мовленнєвим етикетом розуміємо
встановлені норми поведінки мовців, правила ввічливості при спілкуванні.
Знання правил мовленнєвого етикету виступає не тільки показником
зовнішньої культури людини, але й має безпосередній вплив на формування її
особистості, на виховання високої моралі, духовності. Для ділової людини
користуватися правилами мовленнєвого етикету відповідно до ситуації є конче
необхідно.
Мовний етикет українців постає із живої мовної практики українського народу.
Він вироблявся впродовж тисячоліть і відбиває культурні традиції української
нації, відповідає її духовним засадам. Без сумніву, в основі національних традицій
спілкування лежать загальнолюдські морально-етичні цінності – доброзичливість,
повага, привітність, ґречність.
В українській мові етикетні правила спілкування реалізуються в основному в
одиницях лексичного (дякую, вибачте, прощайте), фразеологічного (будьте
ласкаві, добрий день, бувайте здорові, ласкаво просимо) і, частково,
морфологічного (вживання займенникових і дієслівних форм пошанної множини)
рівнів. Спеціалізуючись на обслуговуванні різних соціально визначених
етикетних ситуацій (зустріч, прощання, подяка і т.п.), вони утворюють відповідно
чітко окреслені функціонально-семантичні групи:
1. Звертання.
2. Привітання.
3. Прощання.
4. Побажання.
5. Подяка.
6. Вибачення.
7. Прохання.
8. Запрошення.
9. Поздоровлення.
10. Утішання, співчуття.
11. Комплімент.
12. Порада.
13. Знайомство.
14. Телефонна розмова.

Відбором етикетних мовних формул у кожному виді мовленнєвого етикету
створюється та чи інша тональність спілкування, яку можна визначити як
ступінь дотримання етичних норм у процесі спілкування. В європейському
культурному ареалі виділяють п’ять видів тональностей спілкування:
1. Висока.
2. Нейтральна.
3. Звичайна.
4. Фамільярна.
5. Вульгарна.

54