Page 9 - 6624

Формула (1.3) виражає гіпотезу Ньютона про природу
тертя в рідині і показує відмінність між твердими і рідкими
тілами. З формули (1.3), зокрема, виходить, що найменша
дотична сила приводить рідину в рух, тоді як у твердому тілі
дотичні напруження можуть існувати в умовах спокою.
Внутрішні сили, що виникають у рідині під час
деформації зсуву – це сили тертя, а не пружності, як у
твердому тілі, причому ці сили залежать від градієнта
швидкостей, тоді як ефект тертя твердих тіл є функцією
нормального тиску.
Сказане про природу тертя в рідині повністю стосується і
газів.
Необхідно ще додати, що співвідношення (1.3)
підтверджується досвідом в усіх випадках руху рідин і газів
поблизу твердої межі. На відстані від стінки гіпотеза Ньютона
зазвичай проявляється в значно складнішій формі.
Фізична природа в'язкості зумовлюється перенесенням
кількості руху молекулами, що пролітають крізь площину
ковзання. Молекулярна теорія в’язкості добре пояснює
закономірності для газів і встановлює багато спільного з
такими важливими явищами, як теплопровідність і дифузія,
які виникають у результаті перенесення тепла і речовини. Для
рідин теорія в'язкості ще недостатньо розроблена.
До формули (1.3) в’язкість входить у вигляді коефіцієнта
, який називають динамічним коефіцієнтом в'язкості. Його
розмірність встановлюють з цієї ж формули:
[ ] H м Н с  кг
   :   .
 du  м 2 с  м м 2 м с 
 
 dn 
Часто для характеристики в'язкості рідин і газів
застосовують не динамічний, а кінематичний коефіцієнт
в'язкості, куди не входять динамічні величини.


  , (1.4)

Справді, розмірність
кг кг м 2
  : 3 
м с  м с

9