Page 10 - 6624

Величину коефіцієнта в'язкості визначають за допомогою
приладів, які називають віскозиметрами. Ці прилади досить
різноманітні як своєю конструкцією, так і принципом дії:
застосовують методи капіляра, падіння кульки, коливальних
або обертальних рухів циліндрів і дисків у досліджуваних
рідинах і газах, електричний метод та ін.
В'язкість рідин і газів практично не залежить від тиску,
але дуже залежить від температури. У (табл. 1.1) наведено
значення кінематичного коефіцієнта в'язкості залежно від
температури для води і повітря і деяких газів. Як бачимо,
в'язкість води з підвищенням температури швидко
зменшується, а в'язкість газів, навпаки, зростає.
З точки зору молекулярної теорії в'язкості ця різниця
пояснюється так. У газах з підвищенням температури
збільшується швидкість хаотичного руху молекул і зростає
інтенсивність явищ переносу, тобто механізму в'язкості,
теплопровідності і дифузії. У рідинах молекули не можуть, як
у газі, вільно пересуватись: їх рух нагадує коливання молекул
твердого тіла біля положення рівноваги з тією лише різницею,
що молекули ще й потроху переміщуються по об'єму рідини.
Чим більша в'язкість рідини, тим це переміщення повільніше.
З підвищенням температури кінетична енергія руху молекул
зростає, що призводить до збільшення швидкості зазначених
переміщень молекул і зменшення в'язкості.
Таблиця 1.1 – Значення кінематичного коефіцієнта
в'язкості для води і деяких газів, а також газової сталої

Кінематичний коефіцієнт в'язкості,
см 2 Газова стала
Назва  , , при температурах, °С R ,
с
дж кг  град
0 20 50 100
Вода – 0,010 0,005 0,003 –

Повітря 0,133 0,151 0,178 0,232 287

Метан 0,145 0,165 0,197 0,256 520

Етилен 0,075 0,086 0.104 0,138 296

10