Page 263 - 6624

бінгамівських пластиків пояснюється наявністю в рідині, яка
перебуває у стані спокою, просторової структури, достатньо
жорсткої, щоби чинити опір будь-якому напруженню, яке не
перевищує за величиною  y. Якщо напруження перевищує  у,
то структура повністю руйнується і система поводиться як
звичайна ньютонівська рідина при напруженнях зсуву  –  y.
Коли ж напруження зсуву є менше від  y, то структура знову
відновлюється.

9.2.2 Псевдопластики
Псевдопластичні рідини не мають межі текучості, і
крива течії у них показує, що відношення напруження зсуву
до швидкості зсуву, тобто уявна в’язкість  0 , поступово
зменшується з ростом швидкості зсуву. Крива течії є лінійною
лише при дуже великих за величиною швидкостях деформації
зсуву.
Для опису псевдопластичних рідин використовується
залежність, запропонована Оствальдом та удосконалена
Рейнером.
n
  k , (9.3)
де k і n — сталі.
Величина k характеризує міру консистенції рідини, а
величина n — степінь неньютонівської поведінки рідини. Чим
більше n відрізняється від одиниці, тим чіткіше проявляються
її неньютонівські властивості. Для псевдопластиків n < 1.

9.2.3 Дилатантні рідини

Дилатантні рідини подібні до псевдопластиків тим, що
в них немає межі текучості, але їх уявна в’язкість
збільшується із зростанням швидкості зсуву. Степеневий
закон використовується для опису їх властивостей, але
показник степеня n буде більший за одиницю.

9.3 Рідини, реологічні властивості яких залежать від
часу

Більшість реальних рідин не описуються простою
реологічною залежністю (9.1), що використовується для

263