Page 84 - 6623
P. 84

киди,  що  супроводжують  в  основному  такі  технологічні  операції:
               продувка  газопроводів  ГПА  при  їх  запусках  та  зупинках  (залповий
               викид); продувка у конденсатозбірник, технічні освідчення та регла-
               мент (залповий викид газу з пиловловлювачів (сепараторів); змащу-

               вання ГПА (бака дегазації) при його роботі (викид незначного об’єму
               газу); викид газу з пневмокранів після їх спрацювання.
                     За температурою шкідливі речовини, що виділяються в атмосфе-

               ру відносяться до сильнонагрітих [1], оскільки температура на виході
               з вихлопних труб шахти становить близько 400°С.
                     За режимом роботи викиди КС поділяються на постійно діючі з

               рівномірним  валовим  викидом  та  залпові.  При  залпових  викидах  в
               атмосферу за короткий проміжок часу поступає велика кількість шкі-
               дливих речовин.

                     Процеси  формування  ареалів  забруднення  атмосфери  при  вики-
               дах газів із трубопроводів, свердловин, із різних апаратів, що працю-
               ють під тиском, наведені у роботах [2–8].
                     Виходячи з фізичних уявлень та специфіки викидів, можна ствер-

               джувати, що витік газу у більшості випадків спочатку відбувається зі
               звуковою швидкістю, а потім викинута суміш розсіюється в атмосфері
               за законом струминного (інжекційного) змішування.

                     При викидах забруднюючих речовин джерелами компресорних ста-
               нцій магістральних трубопроводів, викинута суміш не підпорядковуєть-
               ся  закону  струминного  змішування  [9–10],  оскільки  вона  надходить  в

               атмосферу з тиском трохи вищим за атмосферний. У безвітряну погоду
               область  забруднення  (ареал)  над  джерелом  викиду  представляє  собою
               обернений правильний конус, зігнутий у напрямку дії вітру (рис. 3.3).




















                       1 – джерело викиду забруднюючої речовини; С(z) , С(z)  – концентрація
                                                                              1
                                                                                     n
                          забруднюючих речовин в атмосфері; h – відстань до вісі ареалу (S);
                                     U  – швидкість вітру; X  – довжина «інтрузії»
                                                                0
                                       a

                     Рисунок 3.3 – Схема формування ареалу забруднення в атмосфері
                            у районі компресорної станції при швидкості вітру (U )
                                                                                                 a
                                                              84
   79   80   81   82   83   84   85   86   87   88   89