Page 44 - 6609

му ж перерізі, але при рівномірнім розподілі швидкостей. При рів-
номірному розподілі швидкостей (потік ідеальної рідини)  =1, а у
потоках реальної рідини коефіцієнт Коріоліса знаходиться у межах
 =1…2.
Величина втрат напору (питомої енергії) визначається багатьма
факторами: площею поперечного перерізу та довжиною трубопро-
воду, шорсткістю його внутрішньої поверхні, наявністю місцевих
опорів, швидкістю та режимом течії, в’язкістю рідини.
Втрати енергії під час руху рідини прийнято ділити на дві гру-
па: втрати на тертя за довжиною h тр і місцеві втрати h (рис. 2.16).
м

а б в г
Рисунок 2.16 – Гідравлічні втрати за довжиною (а) і місцеві
(б, в, г)

Втрати на тертя за довжиною h тр – це втрати енергії, які у
чистому виді виникають у прямих трубах постійного перерізу, тобто
при рівномірному русі, і зростають пропорційно довжини труби. Ці
втрати обумовлені не тільки тертям рідини до стінок каналу, але і
тертям шарів рідини між собою, а тому мають місце не тільки у шо-
рстких, але і у гладких трубах.
Місцеві втрати h – це втрати у місцевих (локальних) гідрав-
м
лічних опорах, що викликають деформацію потоку, зміну його шви-
дкості та вихреоуворення.
Сумарна втрата повного напору на ділянці між початковим і кі-
нцевим перерізом складається із втрат питомої енергії у всіх гідрав-
лічних опорах, розміщених на розглядуваній ділянці потоку.

2.4.4 Режими руху рідини
Експериментальні дослідження потоків реальної рідини пока-
зують, що процеси, які відбуваються у них, суттєво залежать від ха-
рактеру руху. Розрізняють два режими руху рідини: ламінарний
(рис. 2.17, а) і турбулентний (рис. 2.17, б).
Ламінарний рух характеризується упорядкованим (шаровим)
рухом без перемішування частинок рідини і без пульсації швидкос-
тей та тисків. Коли швидкість руху перевищує деяку критичну ве-
42