Page 33 - 6609
P. 33

p  A G   p A
                                         0
                 де G  V
                          g  – вага виділеного циліндра рідини;
                  A– площа основи циліндра;
                 p – тиск у точці М.

                 Сили тиску на бокову поверхню циліндра у рівнянні не входять,
            оскільки вони нормальні до вертикалі. Підставивши математичний
            вираз для G і перегрупувавши члени рівняння, отримаємо:
                                         p   р   gh
                                              0
                 Це  рівняння  називають  основним законом гідростатики:  аб-
            солютний  тиск  у  будь-якій  точці  рідини,  що  знаходиться  у  стані
            спокою, рівний сумі тиску на вільній поверхні та тиску, що створю-
            ється вагою стовпа рідини над точкою. Основний закон гідростати-
            ки дозволяє визначити тиск у будь-якій точці рідини, що знаходить-
            ся у стані спокою.
                 Величина  р  є однаковою для всіх точок об’єму рідини, тому,
                            0
            враховуючи  основну  властивість  гідростатичного  тиску,  можна
            стверджувати, що зовнішній тиск на поверхні А рідини рівний від-
            ношенню нормальної складової суми сил F, які прикладені зовні, до
            площі поверхні А,  передається всім точкам цієї рідини та по всіх
            напрямках  однаково.  Це  положення  називають  законом  Паскаля
            (рис. 2.6, б).
                 Закон Паскаля лежить у основі принципу дії багатьох гідравлі-
            чних  пристроїв  та  машин  у  яких  реалізується  перетворення  сили,
            переміщення або тиску.
                 Перетворення сили. Розглянемо принцип дії гідравлічного до-
            мкрата (рис. 2.7, а). Якщо до нагнітального поршня А, площа якого
            рівна А1, прикласти силу F1, то у рідині виникне тиск р=F1/A1. Цей
            же тиск діє на поршень В, площа якого рівна А2: р=F2/A2, відповід-
            но:
                                 F    F     F    A            A
                             p   1    2  ;      2    2  ;    F  F  2  .
                                 A 1  A 2   F 1  A 1    2   1  A 1

                 Таким чином приклавши до нагнітального поршня А малі сили
            можна  за  рахунок  більшої  площі  робочого  поршня  В  отримати на
            ньому сили більшої величини.







                                            31
   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38