Page 29 - 6606

Сейсмічні хвилі являють собою пружні хвилі, що
виникають у результаті землетрусів, вибухів, ударів і
розповсюджуються в надрах Землі у вигляді коливань
затухання.
Елементарні зміни об'єму порід поширюються у
вигляді поздовжніх сейсмічних хвиль, а елементарні зміни їх
форми - у вигляді поперечних сейсмічних хвиль. Коливання
частинок речовини в поздовжніх хвилях (Р) відбувається
вздовж напряму поширення сейсмічних хвиль, а в поперечних
хвилях (S) - перпендикулярно до напряму їх поширення.
При виникненні землетрусів першими досягають
земної поверхні в епіцентрі поздовжні хвилі. На поверхні
Землі вони викликають третій тип хвиль, так званих
поверхневих, які за характером коливань належать до
поперечних. Амплітуда поверхневих хвиль дуже рідко
перевищує декілька сантиметрів, але їх руйнівна сила
величезна, особливо в плейстосейстовій області. Розходячись
від епіцентру, вони можуть обігнути всю земну кулю.
Реєстрація землетрусів проводиться за допомогою
спеціальних приладів, які називаються сейсмографами. Ці
прилади дають можливість записувати коливання ґрунту і
споруд, викликаних землетрусами, вибухами, вібрацією або
іншими причинами.
Землетруси, які виникають на різних глибинах нашої
планети, характеризуються певною силою та енергією, що
вивільнюється. Їх величини досить різні і характеризуються
рядом факторів.
Максимальна сила землетрусу переважно охоплює
гіпоцентр та плейстосейстову область поверхні Землі. В
плейстосейстовій області сейсмічні хвилі, що надходять
безпосередньо від гіпоцентру, підкидують вверх не тільки
верхні горизонти порід земної кори, але й одночасно всі
штучні будівлі, які на ній розташовані, пошкоджуючи або
повністю руйнуючи їх. З віддаленням від епіцентру сила
вертикальних поштовхів зменшується, але збільшується
горизонтальна складова, що призводить до виникнення косих
і горизонтальних поштовхів, які при сумісній дії призводять
до розгойдування і перевертання штучних споруд.

29