Page 39 - 6605

Розчленування четвертинної системи на два відділи –
плейстоцен і голоцен, а надалі на три підвідділи – нижній,
середній і верхній, що засновано на виділенні відповідних
льодовикових і міжльодовикових епох, у 1932 році було
прийнято за офіційну стратиграфічну схему четвертинних
відкладів Міністерством Геології і до сьогодні всі карти
зроблено на цій основі.
2. Біостратиграфічні схеми четвертинних відкладів
У 1962 р. Комісією по вивченню четвертинної системи,
яка працювала при Міжвідомчому стратиграфічному комітеті,
було розглянуто стратиграфічну схему на фауністичній основі.
Було застосовано два напрямки у розчленуванні відкладів
четвертинної системи: біостратиграфічний і
ритмостратиграфічний (гляціокліматичний).
Суть першого полягає у тому, що основні таксономічні
підрозділи четвертинної системи (відділ, підвідділ, ярус) повинні
встановлюватись за фауністичними комплексами, на
палеонтологічній основі, як це прийнято для усіх інших систем,
починаючи з кембрійської і завершуючи неогеновою.
Представники цього принципу В. І. Громов, Е. В. Шанцер,
К. В. Нікіфоров та ін. вважають, що об’єктивне співставлення
розрізів при міжрегіональній кореляції можна зробити тільки за
фауністичними ознаками.
Представники ритмостратиграфічного принципу (І. І.
Краснов, В. А. Зубаков та ін,) вважають, що стратиграфія
четвертинної системи повинна враховувати специфіку
четвертинного періоду (палеокліматичні коливання – чергування
зледенінь і міжзледенінь), що відобразилися у геологічних
розрізах.
Комісією було прийнято Єдину стратиграфічну шкалу
четвертинних відкладів, в основу якої покладено перший
принцип ( табл. 4 ).

39