Page 37 - 6605

1. Альпійська стратиграфічна схема
Першу схему стратифікації четвертинної системи
(див.табл.3) відносно детально розробили і запропонували А.
Пенк і Е. Брікнер (1900 – 1909 р. р.) на прикладі високогірних
Альп. Вони поділили четвертинну систему на два відділи –
плейстоцен і голоцен. При цьому у плейстоцені було виділено
нижній, середній і верхній підвідділи, кожний з яких поділяється
на яруси: гюнц, міндель, міндель-рисс, рисс-вюрм – відповідають
льодовиківью, а гюнц-міндель, міндель-рисс, рисс-вюрм –
міжльодовиківью. Нижня границя четвертинної системи у схемі
Пенка-Брікнера проходила під гюнцськими льодовиковими
відкладами. Запропонована схема четвертинної системи була
прийнята Міжнародним Геологічним Конгресом і швидко втілена
у практику вивчення четвертинних відкладів у Західній Європі.
У 1930 р. Б. Еберлом було виділено дунайсько-гюнцський
інтерстадіал і дунайське зледеніння, які наростили вниз
альпійську стратиграфічну схему.
Перші стратиграфічні схеми для четвертинних відкладів у
межах Евразії (Руська рівнина), так як і альпійська схема,
відображали зміну льодовикових і міжльодовикових умов.
Г. Ф. Мірчинк 1933) у числі перших запропонував
стратиграфічну схему поділу льодовикових і міжльодовикових
відкладів Руської рівнини, прийняв за основу альпійські назви. За
початок четвертинного періоду він прийняв міндельське
зледеніння.
Стратиграфічна схема І. П. Герасимова і К. К. Маркова
побудована на використанні місцевих назв для льодовикових і
міжльодовикових епох. Ця схема отримала широке
розповсюдження серед дослідників Руської рівнини.
Міндельському зледенінню відповідає окське, рисському –
днепровське з московською стадією (стадіалом), вюрмському –
валдайське з декількома стадіями. Для міжльодовикової було
також запропоновано власні назви (табл. 3 ).

37